Add parallel Print Page Options

19 бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!...

20 Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху...

21 Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?

Read full chapter