Add parallel Print Page Options

Тоді Ізмаїл, син Нетанії, вийшов із Міцпи зустріти їх і плакав[a], ідучи. І коли він їх зустрів, він їм сказав: «Йдемо до Ґедалії, сина Агікама». А коли вони ввійшли до міста, Ізмаїл, син Нетанії, і люди, що були з ним, позабивали їх і кинули у водозбірню. Та серед них було десятеро, які сказали Ізмаїлу: «Не вбивай нас, бо маємо ми пшеницю, ячмінь, оливу й мед, що сховані в полі». Тож він стримався й не повбивав їх разом із іншими.

Read full chapter

Footnotes

  1. 41:6 плакав Він лише робив вигляд, що сумував з приводу руйнування Єрусалима.