Add parallel Print Page Options

22 Їм нічого було додати,
    мої слова живили їх, мов дощ.
23 Вони мене чекали, як дощу,
    роти, як на весняну зливу, спрагло розтуляли.
24 Коли я посміхався їм, не могли повірити,
    мій усміх дуже тішив їх.

Read full chapter