Add parallel Print Page Options

Коли Ти неймовірні чудеса творив,
    яких ми бачити не сподівались,
    зійшов Ти вниз, і гори враз застугоніли перед Тобою.
Ніхто не чув уже давно,
    ніяке вухо не сприймало,
не бачило ніяке око, щоб інший був, крім Тебе,
    хто міг би дбати так про тих, хто покладається на Нього.

Ти підбадьорюєш усіх, хто праведні шляхи торує,
    хто пам’ятає про Твої путі.
Послухай-но, коли Ти за гріхи на нас гнівився,[a]
    в ті давні часи, ми б врятуватися могли!

Read full chapter

Footnotes

  1. 64:5 коли… гнівився Або «Ти прогнівився на нас та згрішили ми».