Add parallel Print Page Options

Коли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку...

Зодяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка...

А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...

Read full chapter