Add parallel Print Page Options

10 Старійшини дочки Сіону
    сидять, мовчать й ридають на землі.
Золою голови посипали вони, вдяглися у вереття[a].
    Дівчата у Єрусалимі додолу голови схилили.

11 Немає більше сліз в очах моїх,
    у мене все всередині кипить.
До самих печінок знедужаю
    від гибелі дочки мого народу,
бо діти й немовлята мліють
    від голоду на вулицях міських.

12 Вони питають матерів своїх:
    «Де хліб, що пити?»
Неначе поранені бійці на вулицях міста,
    вони непритомніють від безсилля.
    Та згодом, вони вмирають в материнських обіймах.

Read full chapter

Footnotes

  1. 2:10 Золою… вереття Два найбільш типових вияви горя.