Add parallel Print Page Options

16 І сила, витекла, неначе та вода
    із глечика розбитого на землю.
До піднебіння мій язик прилип,
    підвів мене Ти до порога смерті.
17 Мов зграя псів скажених, оточили
    мене погани.
    Неначе леви, вгризлись в руки й ноги.
18 Я можу всі свої кістки порахувати.
    Вони в’їдаються очима в мене.

Read full chapter