1-е к Коринфянам 8-10

Ukrainian Bible: Easy-to-Read Version

Про їжу, що жертвують бовванам

8 А тепер про м’ясо, пожертвуване^[a] бовванам. Ми знаємо, що «всі мають знання». Знання підносять людей в їхній пихатості, а любов допомагає їм стати дужчими. ² Якщо хтось думає, що знає щось, то він нічого не знає як слід. ³ А хто любить Бога, той відомий Богу.

⁴ Щодо м’яса, пожертвуваного бовванам, то ми знаємо, що бовван—це ніщо у світі, існує лише Єдиний Бог. ^5-6 І навіть, якщо так звані «боги» є на небі чи то на землі (а є й справді багато «богів» і «володарів»), то для нас існує лиш Єдиний Бог-Отець, завдяки Якому все існує на світі, і для Якого ми живемо. Є лиш один Володар і Господь—Ісус Христос, через Якого все існує, і через Якого ми живемо.

⁷ Та не всім відомо це знання. Дехто так звик поклонятися бовванам, що коли він їсть, то так, ніби та їжа була пожертвувана бовванамі, оскільки сумління його слабке, воно оскверняється. ⁸ Але їжа не наблизить нас до Бога. Ми не стаємо ні кращими, якщо не їстимемо, ані гіршими, якщо їстимемо.

⁹ Та дивіться, щоб це знання ваше не привело до гріха тих, хто слабкий духом. ¹⁰ Бо якщо той, хто повний сумління побачить вас, хто має ці знання, як ви їсте в бовванському храмі, то чи не заохотить це його також з’їсти того м’яса, що запропоноване на пожертву бовванам? ¹¹ І через знання ваші знищено буде слабкого духом, вашого ж брата, за якого Христос помер! ¹² Отже, згрішивши проти своїх братів і вразивши їхнє кволе сумління, ви грішите проти Христа. ¹³ Тож якщо їжа призводить брата чи сестру мою до гріха, то я ніколи більше не їстиму м’яса, щоб не привести їх до гріха!

Права апостола

9 Хіба я не вільна людина? Чи ж не апостол я? Хіба я не бачив Ісуса, Господа нашого? Чи не є ви творінням моїм у Господі? ² Навіть якщо я не апостол для інших, то все одно я апостол для вас. Ви ж є печаттю мого апостольства в Господі.

³ Ось мій захист від тих, хто хоче судити мене. ⁴ Чи не маю я права їсти й пити? ⁵ Чи, може, я не маю права взяти собі віруючу дружину, як це зробили інші апостоли й брати Господні, а також і Петро? ⁶ Чи, може, лише Варнава і я мусимо працювати, щоб заробляти на прожиток? ⁷ Який солдат коли служив на своєму власному утриманні? Хто садить виноградник і не їсть плодів його? Або хто доглядає отару і не п’є молока від овець своїх?

⁸ Чи може, це все лише міркування смертної людини? А чи не про те саме сказано в Законі? ⁹ У Законі Мойсеєвому записано так: «Не зав’язуй рота волові, що молотить»^(A). Хіба Бог дбає лише про волів? Звичайно ні! ¹⁰ Чи не говорить Він це заради нас? Так, це було написано заради нас, бо той, хто оре, має орати з надією, і той, хто молотить, має молотити з надією, що одержить частину врожаю.

¹¹ Раз ми посіяли духовне зерно для вашої вигоди, чи така вже велика то буде річ, якщо пожнемо земні блага від вас? ¹² Якщо інші мають право збирати земні блага від вас, то чи не маємо ми більшого права на це? Але ми ніколи не користувалися ним. Навпаки, ми терпимо все, щоб часом не чинити перешкод на шляху Доброї Звістки про Христа. ¹³ Хіба ви не знаєте, що ті, хто працюють в храмі, від святині ж і харчуються? А ті, хто служить біля вівтаря, ділять між собою частину з того, що до вівтаря принесено. ¹⁴ Так само Господь наказував, щоб ті, хто проповідує Добру Звістку, жили з цього.

¹⁵ Я не користувався цим правом. І написав це не для того, щоб мати цю вигоду. Бо мені краще вмерти, ніж дати комусь забрати у мене можливість похвалитися. ¹⁶ Якщо я проповідую Добру Звістку, то не маю чим хвалитися. Це мій обов’язок. І горе мені, якщо не буду проповідувати. ¹⁷ Як би я робив те добровільно, то повинен був одержати нагороду, але в мене не має вибору: я роблю тільки те, що мені довірили виконувати—проповідувати Добру Звістку. ¹⁸ В чому ж тоді моя винагорода? Вона в тому, що я проповідую Добру Звістку і роблю це не за платню; в тому, щоб не користуватися правом, яке я маю, проповідуючи Добру Звістку. ¹⁹ Бо хоч я й вільний від людей, та став рабом усіх, щоб врятувати більше людей. ²⁰ Для юдеїв я став юдеєм, щоб врятувати їх. Для тих, хто підкоряється Закону, я став одним із них (хоч я і не під Законом) для того, щоб врятувати тих, хто підкоряється Закону. ²¹ Для тих, хто без Закону, я став таким, як і вони (хоч і не живу без Закону Божого, бо підкоряюся законові Христовому). І зробив я це, щоб оволодіти ними. ²² Я став немічним для немічних, щоб врятувати їх. Я став усім для всіх, щоб спасти хоча б декого у будь-який спосіб. ²³ Я роблю все це заради Доброї Звістки, щоб стати одним із тих, на кого пошириться її благословення.

Будьте стримані в усьому

²⁴ Хіба ви не знаєте, що всі бігуни біжать на змаганнях, а винагороду одержує один? Тож біжіть так, щоб перемогти й одержати її! ²⁵ Кожен, хто змагається, напружено тренується. Він робить це для того, щоб одержати тлінний лавровий вінок, а ми—щоб одержати вінок нетлінний. ²⁶ Отже, я біжу так, як той, хто має мету перед собою; б’юся так, щоб не просто розмахувати кулаками. ²⁷ Навпаки, я стримую і приборкую тіло своє, щоб, проповідуючи іншим, самому не виявитися відкинутим Богом.

Не будьте схожі на юдеїв

10 Брати і сестри мої, хочу, щоб ви знали, що всі наші прабатьки справді були під хмарою^[b], і всі вони безпечно перейшли через море. ² Всі вони в хмарі і в морі були «хрещені»^[c] в Мойсея. ^3-4 Всі вони їли ту саму духовну їжу і пили той самий духовний напій, бо пили вони з духовної скелі^[d], що йшла слідом за ними. Цією скелею був Христос. ⁵ Та більшість із них не вподобав Господь, і вони загинули в пустелі.

⁶ І це приклад для нас, щоб ми не прагнули злого, як вони. ⁷ Не будьте ідолопоклонниками, як був дехто з них. Бо сказано у Святому Писанні: «Люди посідали, щоб поїсти і попити, а тоді повставали, щоб розважатися»^(B). ⁸ Не будемо віддаватися розпусті, як дехто з них. Бо одного дня від цього двадцять три тисячі полягло!^{[e] 9} Тож не будемо спокушати Христа^[f], як дехто з них робив. Вони були покусані зміями і вмерли^[g]. ¹⁰ Не нарікайте, як дехто з них нарікав і був знищений ангелом смерті^[h]. ¹¹ Все це сталося з ними як приклад нам. І було про це написано, щоб застерегти нас, хто живе після скінчення їхнього віку.

¹² Ось чому той, хто вважає, що міцно стоїть, нехай стережеться, щоб не впасти. ¹³ Вас спіткали ті ж самі спокуси, котрі зазнають усі люди. Та Бог вірний, Він не допустить, щоб ви спокушалися більше, ніж можете витримати. Разом із спокусою Він дасть і полегшення, щоб ви змогли подолати її.

Уникайте служіння бовванам

¹⁴ Тож, любі друзі мої, уникайте служіння бовванам. ¹⁵ Звертаюся до вас як до людей розумних. Судіть самі, про що кажу я. ¹⁶ Чаша благословення^[i], за яку ми дякуємо, чи не є те ознакою того, що ми об’єднані пожертвою крові Христової? Хліб, що ми ламаємо, чи не є ознакою того, що ми об’єднані пожертвою тіла Христова? ¹⁷ Існує один Хліб, і всі ми від одного Тіла, бо ми поєднані тим Хлібом.

¹⁸ Погляньте-но на народ ізраїльський, коли вони їдять пожертви^[j], чи не об’єднані вони тими підношеннями, що на вівтарі?

¹⁹ Що ж я маю на увазі? Що їжа, яка приноситься в жертву бовванам нічого не варта, бо сам бовван—ніщо. ²⁰ Ні, швидше це означає, що люди, приносячи жертви бовванам, роблять це для нечистих духів, а не для Бога. А я не хочу, щоб ви були спільниками нечистих духів. ²¹ Ви не можете одночасно пити з чаші Господньої і нечистих духів; не можете розділяти одночасно їжу Господню і диявольську. ²² Чи прагнемо ми прогнівити Господа?^[k] Хіба ж ми сильніші за Нього?

Робіть усе на славу Богові

²³ «Усе нам дозволено»,—стверджуєте ви. Та не все на користь. «Усе нам дозволено». Та не все допомагає людям стати сильнішими. ²⁴ Нехай ніхто не шукає вигоди для себе, а лише дбає про ближнього свого. ²⁵ Їжте будь-яке м’ясо, що продається на ринку, не питаючи ні про що і без докорів сумління, ²⁶ бо «земля і все, що є на ній, належить Господу»^(C).

²⁷ Якщо хтось із невіруючих запросить вас на обід і ви вирішите піти, то їжте все, що перед вами на столі. Не питайте ні про що і не турбуйтеся про своє сумління. ²⁸ Але якщо хтось скаже вам: «Це м’ясо, що принесли в пожертву бовванам»,—то не їжте його. Не їжте заради того, хто вам про це сказав і заради його сумління.

²⁹ Коли я так кажу, то маю на увазі не власне сумління, а сумління іншого. Бо навіщо дозволяти, щоб моя воля була засуджена чужим сумлінням. ³⁰ Якщо я їм з подякою, то навіщо мене ганьбити за те, за що я дякую Всевишньому?

³¹ Отже, чи ви їсте, чи п’єте, чи ще щось робите—робіть усе на славу Богу. ³² Не будьте перешкодою ні юдеям, ні поганам, ані церкві Божій. ³³ Так само, як я догоджаю всім і в усьому. Я шукаю користі не для себе, а для інших, щоб вони могли спастися.