2 А ти говори, що відповідає здоровій науці.

² Щоб старі чоловіки тверезі були, поважні, помірковані, здорові у вірі, у любові, у терпеливості.

³ Щоб старі жінки в своїм стані так само були, як належить святим, не обмовниці, не віддані п'янству, навчали добра,

⁴ щоб навчали жінок молодих любити своїх чоловіків, любити дітей,

⁵ щоб були помірковані, чисті, господарні, добрі, слухняні своїм чоловікам, щоб не зневажалося Боже Слово.

⁶ Так само благай юнаків, щоб були помірковані.

⁷ У всім сам себе подавай за зразка добрих діл, у навчанні непорушеність, повагу,

⁸ слово здорове, неосудливе, щоб противник був засоромлений, не мавши нічого лихого казати про нас.

⁹ Раби щоб корилися панам своїм, щоб догоджали, не перечили,

¹⁰ не крали, але виявляли всяку добру вірність, щоб у всьому вони прикрашали науку Спасителя нашого Бога.

¹¹ Бо з'явилася Божа благодать, що спасає всіх людей,

¹² і навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожности та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці,

¹³ і чекали блаженної надії та з'явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса,

¹⁴ що Самого Себе дав за нас, щоб нас визволити від усякого беззаконства та очистити Собі людей вибраних, у добрих ділах запопадливих.

¹⁵ Оце говори та нагадуй, та з усяким наказом картай. Хай тобою ніхто не погордує!

¹ Павло, в'язень Христа Ісуса, та брат Тимофій, улюбленому Филимонові й співробітникові нашому,

² і сестрі любій Апфії, і співвойовникові нашому Архипові, і Церкві домашній твоїй:

³ благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

⁴ Я завсіди дякую Богові моєму, коли тебе згадую в молитвах своїх.

⁵ Бо я чув про любов твою й віру, яку маєш до Господа Ісуса, і до всіх святих,

⁶ щоб спільність віри твоєї діяльна була в пізнанні всякого добра, що в нас для Христа.

⁷ Бо ми маємо радість велику й потіху в любові твоїй, серця бо святих заспокоїв ти, брате.

⁸ Через це, хоч я маю велику відвагу в Христі подавати накази тобі про потрібне,

⁹ але більше з любови благаю я, як Павло, старий, тепер же ще й в'язень Христа Ісуса.

¹⁰ Благаю тебе про сина свого, про Онисима, що його породив я в кайданах своїх.

¹¹ Колись то для тебе він був непотрібний, тепер же для тебе й для мене він дуже потрібний.

¹² Тобі я вертаю його, того, хто є неначе серце моє.

¹³ Я хотів був тримати його при собі, щоб він замість тебе мені послужив у кайданах за Євангелію,

¹⁴ та без волі твоєї нічого робити не хотів я, щоб твій добрий учинок не був ніби вимушений, але добровільний.

¹⁵ Бо може для того він був розлучився на час, щоб навіки прийняв ти його,

¹⁶ і вже не як раба, але вище від раба, як брата улюбленого, особливо для мене, а тим більше для тебе, і за тілом, і в Господі.

¹⁷ Отож, коли маєш за друга мене, то прийми його, як мене.

¹⁸ Коли ж він чим скривдив тебе або винен тобі, полічи це мені.

¹⁹ Я, Павло, написав це рукою своєю: Я віддам, щоб тобі не казати, що ти навіть самого себе мені винен.

²⁰ Так, брате, нехай я одержу те, що від тебе прохаю в Господі. Заспокой моє серце в Христі!

²¹ Пересвідчений я про слухняність твою, і тобі написав оце, відаючи, що ти зробиш і більше, ніж я говорю.

²² А разом мені приготуй і помешкання, бо надіюся я, що за ваші молитви я буду дарований вам.

²³ Вітає тебе Епафрас, мій співв'язень у Христі Ісусі,

²⁴ Марко, Аристарх, Димас, Лука, мої співробітники.

²⁵ Благодать Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амінь.