Add parallel Print Page Options

26-27 І через це радіє моє серце і вуста мої радіють,
    і тіло моє буде жити з надією,
тому що не залишиш Ти мою душу у країні мертвих[a],
    Ти не даси Своєму Святому[b] зазнати тління.
28 Ти відкрив мені дороги життя.
    Ти наповниш мене радістю у присутності Своїй”».(A)

29 «Брати мої,—продовжував Петро,—я можу розповісти вам довірчо про Давида, нашого патріарха. Він помер і був похований. Могила його тут із нами й сьогодні.

Read full chapter

Footnotes

  1. 2:26-27 країні мертвих Або «пеклі». Також у 31 вірші.
  2. 2:26-27 Своєму Святому Або «Своєму справжньому слузі», тобто тому, хто повністю віддає себе служінню Богу.