Add parallel Print Page Options

І я сказав:
    «Не буду більш собі нагадувати про Бога,
    і більш не говоритиму ім’ям Його».
Але слова Всевишнього,
    як палаючий вогонь в моєму серці,
    багаття усередині кісток моїх.
Втомився я утримувати його,
    не в змозі більше я таке терпіти.
10 Бо чув я шепіт злобний звідусіль,
    усі казали жахливі речі, навіть друзі.
Усі знайомі лиш чатують на мою помилку:
«Зведемо наклеп на Єремію,
    обдуримо й подолаємо його.
Спровадивши його,
    ми зможемо йому помститись».
11 Господь зі мною, як могутній воїн,
    тож ті, хто переслідує мене,
    принижені, мене їм не здолати.
Їх осоромлено, бо в них немає глузду,
    носить їм вічний сором, що не знає забуття.

Read full chapter