Add parallel Print Page Options

Народ Мій був заблудлою вівцею,
    його з путі збивали пастирі його,
    вони по горах розганяли їх.
Від пагорба ходили до узвишшя
    й позабували пасовиська власні.
Хоч хто знаходив їх, той пожирав,
    і їхні вороги сказали: „Ми невинні.
Вони грішили перед Господом,
    вони полишили Його,
праведне місце спочинку їхнє,
    Бога, Який був надією їхніх батьків”.

Тікайте з Вавилону, із землі вавилонян,
    будьте подібні козлам, які ведуть отару.

Read full chapter