Add parallel Print Page Options

Існує істина, що заради друга
    можна й про дітей забути;[a]
    однак всі мої друзі, зрадою відмінні,
    війною на мене йдуть.
Бог мене виставив на посміховисько юрбі.
    І кожен у лице мені плює.
На очі сльози набігають так, що ледве бачу,
    від голоду вже перетворився я перетворився я на тінь.

Read full chapter

Footnotes

  1. 17:5 що заради… забути Буквально «людина обіцяє другові, а очі її дитини сліпнуть».