Add parallel Print Page Options

Лягаю спати з думкою: „Коли прокинусь?”
    Ніч насувається, а я перевертаюсь,
    не сплю аж до світанку.
Покрили шкіру черва й струп брудний,
    порепалася шкіра, задубіла.

Життя біжить хутчіш, ніж нитка в верстата,
    йде до завершення воно у безнадії.

Read full chapter