Add parallel Print Page Options

17 Мов та вагітна жінка, що народжувати має,
    звивається і криком сходить в муках.
    Так, Господи, і ми перед Тобою стали.
18 Носили ми в собі нове життя,
    від болю корчились, та народивсь лиш вітер.
Землі ми не принесли порятунку,
    нових людей у світ не привели.
19 Господь каже: «Померлі ваші оживуть із мертвих;
    тіла воскреснуть у нове життя.
Прокиньтеся, щасливі будьте всі,
    хто в поросі живе.
Роса, що вкрила вас—
    то ж вранішня роса, ознака нового часу,
    коли земля відпустить своїх мертвих».

Read full chapter