Add parallel Print Page Options

Поставив варту[a] Я на єрусалимських мурах.
    Щодень, щоночі не змовкатиме сторожа,
    буде молитиметься вона за вас.

І ви, хто Господеві молиться,
    собі спочинку не давайте.
В молитві не давайте собі спочинку,
    поки Єрусалим з руїн Господь не підніме,
    земною славою[b] її не зробить.

Господь правицею клянеться,
    могутню руку піднімає:
«Ніколи більш не дам зерна твого
    на їжу ворогам твоїм.
Чужинці не пізнають смак вина п’янкого, молодого,
    яке дісталося тобі таким трудом.

Read full chapter

Footnotes

  1. 62:6 варту Тобто «пророків».
  2. 62:7 поки… славою Тобто «містом, яке поважають всі народи землі».