Add parallel Print Page Options

Немов огонь, що спопеляє гори як кущі
    і скелі змушує кипіти.
Спустися, щоби Твоє ім’я неприятелі взнали,
    щоб затремтіли зі страху народи перед Тобою.
Коли Ти неймовірні чудеса творив,
    яких ми бачити не сподівались,
    зійшов Ти вниз, і гори враз застугоніли перед Тобою.
Ніхто не чув уже давно,
    ніяке вухо не сприймало,
не бачило ніяке око, щоб інший був, крім Тебе,
    хто міг би дбати так про тих, хто покладається на Нього.

Read full chapter