Add parallel Print Page Options

Ніхто не чув уже давно,
    ніяке вухо не сприймало,
не бачило ніяке око, щоб інший був, крім Тебе,
    хто міг би дбати так про тих, хто покладається на Нього.

Ти підбадьорюєш усіх, хто праведні шляхи торує,
    хто пам’ятає про Твої путі.
Послухай-но, коли Ти за гріхи на нас гнівився,[a]
    в ті давні часи, ми б врятуватися могли!
В гріху брудними стали ми немов нечистий чоловік,
    всі наші добрі вчинки,
    мов одяг, кров’ю заплямований.
Мов лист пожухлий, падаємо, гинем,
    гріхи, неначе вітер нас несуть.

Read full chapter

Footnotes

  1. 64:5 коли… гнівився Або «Ти прогнівився на нас та згрішили ми».