Add parallel Print Page Options

Ти підбадьорюєш усіх, хто праведні шляхи торує,
    хто пам’ятає про Твої путі.
Послухай-но, коли Ти за гріхи на нас гнівився,[a]
    в ті давні часи, ми б врятуватися могли!
В гріху брудними стали ми немов нечистий чоловік,
    всі наші добрі вчинки,
    мов одяг, кров’ю заплямований.
Мов лист пожухлий, падаємо, гинем,
    гріхи, неначе вітер нас несуть.
Нема нікого, хто б ім’я Твоє згадав,
    хто прагнув би Твоєї допомоги,
тому що Ти від нас своє обличчя заховав
    і залишив нас знищувати себе провинами своїми.

Read full chapter

Footnotes

  1. 64:5 коли… гнівився Або «Ти прогнівився на нас та згрішили ми».