Add parallel Print Page Options

В гріху брудними стали ми немов нечистий чоловік,
    всі наші добрі вчинки,
    мов одяг, кров’ю заплямований.
Мов лист пожухлий, падаємо, гинем,
    гріхи, неначе вітер нас несуть.
Нема нікого, хто б ім’я Твоє згадав,
    хто прагнув би Твоєї допомоги,
тому що Ти від нас своє обличчя заховав
    і залишив нас знищувати себе провинами своїми.
Але ж бо Ти—Отець наш, Боже,
    усі ми—глина, Ти—гончар,
    ми всі—творіння рук Твоїх.

Read full chapter