Add parallel Print Page Options

Плач над зруйнованим Єрусалимом

Єрусалиме,[a] яке ж самітне місто ти,
    хоча було колись могутнє, велелюдне!
Воно тепер, немов вдова.
    Княгинею була, поміж людей пишалась,
    а тепер працювати мусить, як рабиня та!

Єрусалим тепер вночі ридає гірко,
    пекучі сльози на її щоках.
Ніхто з коханців не прийде втішити,
    бо зрадили і стали ворогами їй.

Пішла у вигнання Юдея,
    в життя тяжкої праці й рабства.
Між іншими народами їй не знайти спочинку.
    Нападники її зловили на тісних стежках[b].

Read full chapter

Footnotes

  1. 1:1 Єрусалиме У цьому вірші Єрусалим порівнюється з дівчиною.
  2. 1:3 на тісних стежках Або «там, де виходу немає».