Add parallel Print Page Options

11 Немає більше сліз в очах моїх,
    у мене все всередині кипить.
До самих печінок знедужаю
    від гибелі дочки мого народу,
бо діти й немовлята мліють
    від голоду на вулицях міських.

12 Вони питають матерів своїх:
    «Де хліб, що пити?»
Неначе поранені бійці на вулицях міста,
    вони непритомніють від безсилля.
    Та згодом, вони вмирають в материнських обіймах.

13 Що можу я тобі сказати,
    до чого ти подібна, дочко Єрусалим?
З чим можу порівняти тебе,
    щоб втішити, дочко Сіону?
Твоя руїна неосяжна, ніби море.
    Хто тебе зцілить?

Read full chapter