Add parallel Print Page Options

(102-3) Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене!

(102-4) Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі...

(102-5) Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій...

Read full chapter