Add parallel Print Page Options

(102-5) Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій...

(102-6) Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості...

(102-7) Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!

Read full chapter