Add parallel Print Page Options

28 Ти руки розкинув і дав їм поживу,
    і вже вони вдоволені і ситі.
29 Але коли ховаєш Ти від них лице,
    вони лякаються, повітря їм бракує,[a]
    втрачають сили й гинуть, ось вони вже порох.
30 Коли ж Ти дихаєш на них,[b]
    це зцілення для них й оновлення землі.

Read full chapter

Footnotes

  1. 104:29 повітря їм бракує Або «Ти забираєш їхній дух».
  2. 104:30 Ти дихаєш на них Або «даєш їм життєдайний дух».