Add parallel Print Page Options

11 (49-12) Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі,

12 (49-13) та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине!

13 (49-14) Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села.

Read full chapter