Add parallel Print Page Options

Ти людину вертаєш до пороху, і кажеш: Вернітеся, людські сини!

Бо в очах Твоїх тисяча літ, немов день той вчорашній, який проминув, й як сторожа нічна...

Пустив Ти на них течію, вони стали, як сон, вони, як трава, що минає:

Read full chapter