Add parallel Print Page Options

Уста їх без упину проклинають,
    серця їх чорні наміри снують,
    на їхніх язиках брехня й прокльони.
При житлі, не захищенім стіною,
    у засідці вони і тільки слушної чекають миті
    на перехожих кинутися враз,
    й життя в нещасних тих людей відняти.
Мов лев, у хащах причаївшись,
    лиш миті ждуть, аби схопити бідолах
    й оплутати своєю сіттю.

Read full chapter