Add parallel Print Page Options

15 Відвагу і надію втратив я,
    немовби стік водою, як розійшлись кістки.
    І розтопилось серце, наче віск в мені.
16 І сила, витекла, неначе та вода
    із глечика розбитого на землю.
До піднебіння мій язик прилип,
    підвів мене Ти до порога смерті.
17 Мов зграя псів скажених, оточили
    мене погани.
    Неначе леви, вгризлись в руки й ноги.

Read full chapter