Add parallel Print Page Options

Чому? Тому що гнів його—то смерть,
    коли ж прихильний Він, тоді життя дарує.
Увечері я впав і сльози лив,
    на ранок я підвівся вже щасливий!

Коли у мирі й злагоді я жив,
    гадав, мене нещастя не торкнеться[a].
І справді, доки втішений Ти був,
    я почувавсь, мов на вершині світу.
Коли ж від мене відвернувся Ти,
    тоді перелякався я до смерті!

Read full chapter

Footnotes

  1. 30:7 гадав… не торкнеться Буквально «Ти поставив мене на велику гору».