Add parallel Print Page Options

Синам людським Ти народження й життя даєш,
    та згодом повертаєш в порох.
5-6 Тисячоліття, як вчорашній день для Тебе,
    як ніч минає швидко до світанку.
Ти змітаєш нас, наше життя минає наче сон,
    ще й не розвиднілося, а нас уже немає.
Ми, як трава,
    що вранці виростає, а ввечері суха, зів’яла.

Read full chapter