Add parallel Print Page Options

Так велося з року в рік. Хоч коли б Ганна приходила до оселі Господньої, завжди суперниця дратувала її до сліз, аж та не могла їсти. Елкана, чоловік її, питав: «Ганно, чому ти не їси? Чому плачеш? Чому сумуєш? Хіба я не дорожчий тобі за тих десять синів?»

Якось, коли вони скінчили трапезувати й пити в місті Шило, Ганна звелася на ноги і вийшла помолитися Господу[a]. Якраз тоді священик Елі сидів на троні біля брами Господнього храму.

Read full chapter

Footnotes

  1. 1:9 і вийшла… Господу Цей варіант міститься виключно у древньогрецьких текстах.