Add parallel Print Page Options

27 Він звів наклеп на мене, твого раба, перед володарем-царем. Мій володар-цар, як Господній Ангел, тому й роби зі мною все, що вважаєш за потрібне. 28 Усі нащадки мого діда[a] заслужили лише смерті від мого володаря-царя, а ти дав своєму рабу місце серед тих, хто сидить за одним столом з тобою. Яке ж я маю тоді право про щось просити царя?»

29 І цар йому відповів: «Навіщо й далі говорити? Я наказав тобі й Зіві розділити поля».

Read full chapter

Footnotes

  1. 19:28 діда Буквально «батька».