Add parallel Print Page Options

26 Та жінка, син якої був живий, сповнилася жалю до нього і сказала цареві: «Будь ласка, володарю мій, віддай їй живу дитину! Не вбивай її!»

Але інша сказала: «Ні я, ні ти не матимемо його. Розділіть його надвоє!»

27 Тоді цар дав наказ: «Віддайте живу дитину першій жінці. Не вбивайте її, вона—її мати».

28 Коли весь Ізраїль почув вирок, який виніс цар, усі сповнилися захвату перед царем, оскільки вони побачили, що він має мудрість від Бога[a] чинити правосуддя.

Read full chapter

Footnotes

  1. 3:28 мудрість від Бога Або «велика мудрість».