¹⁸ Чому мій біль без краю?
    Чому тяжка і незцілима моя рана?
Чи будеш Ти оманою для мене,
    немов пересихаюче джерело?

¹⁸ Хай ті, хто переслідує мене,
    будуть принижені, але не я.
    Нехай їх жах охопить, але я щоб не лякався.
Ти напусти на них нещастя час,
    а потім, Ти побий їх знов.

²¹ Тож віддай синів їхніх на голодування,
    віддай їх мечу.
Бездітними й удовами
    хай стануть жінки їхні.
Хай мужів убито буде,
    хай їхні юнаки поляжуть у бою.
²² Хай із домівок їхніх лине лемент,
    коли зненацька на них військо наведеш.
Адже вони вирили для мене яму,
    наставили пастки для ніг моїх.
²³ Але ж, Господи,
    Ти знаєш усі їхні наміри заподіють смерть мені.
Не прощай беззаконь
    і не змивай гріха їхнього з пам’яті Своєї.
Нехай перед Тобою кинуть їх,
    обійдися з ними за гнівом Своїм.