Beginning

Залишені народи

3 Ось народи, яким Господь дозволив мешкати на тій землі, щоб випробувати ізраїльтян, які не знали, як воювати з ханаанцями. ² То залишив він ті народи, аби навчити нове покоління ізраїльтян битися, оскільки недосвідчені вони були у військових битвах. ³ Ці народи такі: п’ять правителів филистимських, усі ханаанці, люди Сидона, хивійці, які жили у горах Ливана, від гори Ваал-Хермон до Лебо-Гамату. ⁴ Їхнім призначенням було випробувати народ Ізраїлю, чи буде він дотримуватися заповідей Господніх, даних їхнім предкам через Мойсея.

⁵ Отож ізраїльтяни жили серед ханаанців, хиттитів, аморійців, перизійців, хивійців та євуситів. ⁶ Ізраїльтяни брали заміж їхніх дочок і дозволяли своїм дочкам одружуватися з синами тих народів. І люди Ізраїлю поклонялися їхнім богам.

Перший суддя Отніел

⁷ Ізраїльтяни чинили зле в Господніх очах і забули Господа, свого Бога, й поклонялися Ваалу та Ашері. ⁸ І гнів Господній запалився на Ізраїль, і Він дозволив царю Кушану Ришатаїму з Арам-Нагараїма^[a] захопити їх. Вісім років служили ізраїльтяни Кушану Ришатаїму.

⁹ Але коли народ ізраїльський почав молити Господа про допомогу, Господь послав Ізраїлю спасителя, який звільнив їх,—Отніела, сина Кеназа, Калевого молодшого брата. ¹⁰ Дух Господній зійшов на нього, і він став суддею Ізраїлю. І пішов він війною, і Господь віддав у його руки царя Кушана Ришатаїма арамського. ¹¹ І земля жила в мирі сорок років. Потім Отніел, син Кеназа, помер.

Суддя Егуд

¹² І знов ізраїльтяни почали чинити зле в Господніх очах. І Господь зміцнив царя Еґлона з Моава проти Ізраїлю, бо бачив, яке ті чинили зло. ¹³ Цар Еґлон зібрав на свій бік аммонійців та амаликійців, пішов та й переміг Ізраїль. І вони захопили місто Пальм (Єрихон). ¹⁴ І вісімнадцять років ізраїльтяни служили царю Еґлону моавському.

¹⁵ Тоді люди Ізраїлю почали молити Господа, і Він дав їм спасителя—лівшу Егуда, сина Ґери з Веніаминового коліна. Ізраїльтяни послали Егуда з дарами до царя Еґлона з Моава. ¹⁶ Егуд зробив собі двосічний меч завдовжки в лікоть^[b] і прив’язав його на правий бік під своє військове вбрання.

¹⁷ Потім він подав царю Еґлону з Моава дарунок. (Еґлон був чоловіком огрядним). ¹⁸ Коли ж Егуд скінчив вручати дари, він відіслав тих людей, що їх несли. ¹⁹ Він пішов аж до різьблених каменів поблизу Ґілґала, а потім повернувся до Еґлона. Він сказав Еґлону: «Я маю для тебе таємне послання, о царю!» А той йому: «Тихо!» Потім усі слуги залишили їх.

²⁰ Тоді Егуд підійшов до Еґлона, який сидів один на троні на узвишші. Егуд сказав: «У мене для тебе послання від Господа». Цар підвівся з трону і був дуже близько від Егуда. ²¹ Коли Еґлон підводився зі свого трону,^[c] Егуд лівою рукою вихопив меча, прилаштованого на його правому боці, й пронизав царю живіт. ²² Лезо і руків’я так глибоко увійшли в сало, що й видно їх не було, тож Егуд так той меч і не витяг. Нутрощі царя повилазили. ²³ Потім Егуд вийшов до передньої, зачинивши двері верхньої кімнати й замкнувши там царя.

²⁴ Тоді Егуд вийшов через залу, а слуги Еґлона увійшли. Вони побачили, що двері верхньої кімнати зачинені й подумали, що, мабуть, цар у убиральні. ²⁵ І вони чекали, аж поки не почали хвилюватися, але двері він так і не відчинив. Отож узяли вони ключі, самі відчинили двері й побачили свого мертвого хазяїна, який лежав на підлозі. ²⁶ Поки вони чекали, Егуд утік. Він пройшов повз різьблені камені і втік до Сеїру.

²⁷ Діставшись туди, він засурмив у сурми в горах Ефраїмових, й ізраїльтяни спустилися до нього, і він став на чолі їх. ²⁸ Він сказав їм: «Ідіть за мною, бо Господь віддав ворогів ваших моавійців у ваші руки». І вони пішли за ним, і захопили всі переправи через річку Йордан, що вели до моавійців, і нікого не пропускали. ²⁹ Вони тоді вбили десять тисяч моавійців, дужих і хоробрих воїнів. Ніхто не вцілів.

³⁰ Отже, того дня ізраїльтяни підкорили моавійців. І земля та жила у мирі протягом вісімдесяти років.

Суддя Шамґар

³¹ Після Егуда прийшов Шамґар, син Анат^[d]. Він убив шістсот филистимлян воловим рожном. Він також звільнив Ізраїль.

Жінка-суддя Дебора

4 Ізраїльтяни після смерті Егуда знову чинили зле в очах Господніх. ² Отож Господь дозволив царю Явіну ханаанському захопити їх. Царював він у місті Хазор. Воєначальником його війська був Сісера, який жив у місті Харошет-Хаґґоїмі.

³ І от ізраїльтяни почали молити Господа про допомогу, бо мав Сісера дев’ятсот залізних колісниць, він жорстоко гнобив ізраїльтян протягом двадцяти років.

⁴ На той час суддею Ізраїлю була пророчиця Дебора, дружина Лаппідотова. ⁵ Вона сиділа під пальмою Дебори, між Рамою та Бетелом у горах Ефраїмових. Ізраїльтяни прийшли до неї просити поради. ⁶ Вона ж покликала до себе Варака, сина Авіноамового з Кедеша, що в землях Нафталі. І сказала вона йому: «Чи не Господь, Бог Ізраїлю, наказав: „Піди й стань на горі Тавор і візьми з собою десять тисяч чоловіків з колін Нафталі та Завулона. ⁷ Я приведу Сісеру, воєначальника війська Явінового, разом із його колісницями та військом до річки Кішон^[e]. І Я віддам їх у твої руки?”»

⁸ Варак відповів їй: «Якщо ти вирушиш зі мною, я піду. Якщо ти не підеш зі мною, то й я не піду». ⁹ Вона сказала: «Я напевне піду з тобою, та знай, що тоді не тобі дістануться почесті переможця, тоді Господь віддасть Сісеру в руки жінці». І Дебора встала й пішла з Вараком до Кедеша.

¹⁰ Варак скликав військо з людей Завулона та Нафталі до Кедеша і десять тисяч воїнів пішли з ним, також пішла з ними й Дебора. ¹¹ Хевер кенітський залишив кенітів, нащадків Ховава, Мойсеєвого тестя^[f]. Він розкинув табір у діброві Цаананнім, недалеко від Кедеша.

¹² Сісері доповіли, що Варак, син Авіноама піднявся на гору Тавор. ¹³ Сісера зібрав усі свої колісниці—дев’ятсот залізних колісниць, і всіх воїнів свого війська від Харошет-Хаґґоїма до річки Кішон.

¹⁴ Тоді Дебора сказала Вараку: «Уперед! Це день, коли Господь допоможе тобі розбити Сісеру. Чи ж не Господь ітиме поперед вас?» І Варак повів із гори Тавор військо у десять тисяч чоловік. ¹⁵ Коли Варак атакував, Господь вселив жах у Сісеру, в його колісниці та його воїнів. Сісера кинув свої колісниці і втік пішки. ¹⁶ Варак переслідував колісниці й військо аж до Харошет-Хаґґоїма. Вся армія Сісери була знищена вщент. Ніхто не залишився в живих.

¹⁷ Сісера пішки втік до намету Яель, дружини кенійця Хевера, бо між царем Явіном хазорським та родом Хевера кенітського був мир. ¹⁸ Яель вийшла назустріч Сісері. Вона сказала йому: «Мій володарю, заходь, заходь до мене. Не бійся». То він зайшов до її намету, й вона накрила його килимом. ¹⁹ Потім він звернувся до неї: «Будь ласка, дай мені напитися, у мене така спрага». І вона відкрила бурдюк з молоком, дала йому напитись і знову накрила його. ²⁰ Тоді він знову до неї погукав: «Стань на вході в намет і, якщо хтось підійде й спитає тебе: „Чи є хто тут?”—відповідай: „Немає”».

²¹ Втомлений, Сісера міцно спав, а Яель, жінка Хевера, взяла кийок, що підтримував намет, узяла молоток, тихенько підійшла до нього, приклала той кийок до його скроні, і ввігнала так, що той кийок ввійшов аж у землю. Отак Сісера помер.

²² А тут саме підійшов Варак, який розшукував Сісеру, і Яель вийшла йому назустріч. Вона сказала: «Заходь, я покажу тобі того, кого ти розшукуєш». Він увійшов до намету й побачив мертвого Сісеру з кийком у скроні. ²³ Отож того дня Господь підкорив царя Явіна ханаанського ізраїльтянам. ²⁴ І влада ізраїльтян міцніла й міцніла, і вони геть знищили царя Явіна ханаанського.

Пісня Дебори

5 Того дня Дебора та Варак, син Авіноама, співали таку пісню:

І заспокоїлася земля на сорок років.