Beginning
Голод в Юдеї
1 У часи правління суддів на землі був голод. Отож один чоловік, його дружина і двоє їхніх синів покинули Віфлеєм, щоб пожити чужинцями в полях моавських. 2 Ім’я того чоловіка було Елімелех. Дружину його звали Наомі[a]. Їхніх двох синів звали Малон і Кильйон. Вони були ефраїмії[b] з Віфлеєма юдейського. Пішли вони в поля моавські й там лишилися. 3 Чоловік Наомі Елімелех помер. І залишилася вона сама з двома синами. 4 Сини оженилися з моавськими жінками. Ім’я однієї було Орпа, а другої—Рут. Прожили вони там десять років. 5 А потім і обоє синів Малон і Кильйон померли. Отож Наомі лишилася сама, без двох синів і чоловіка.
Наомі йде додому
6 Тож вона й невістки її вже готові були повернутися з полів моавських, бо почула вона в Моаві, що Господь змилостився над своїм народом і дав йому хліб. 7 Наомі залишила ту землю, де вони жили. Обидві її невістки пішли з нею. Так пішли вони дорогою, повертаючись до землі юдейською. 8 І Наомі сказала двом своїм невісткам: «Повертайтеся додому до своїх матерів! І хай Господь буде добрий до вас, як і ви були добрі до своїх чоловіків і до мене. 9 І нехай Господь дасть змогу кожній із вас знайти чоловіка й добрий дім». Тоді Наомі поцілувала їх. Обидві розридалися.
10 Орпа і Рут відповіли їй: «Але ми повернемося з тобою до твого народу».
11 Тоді Наомі сказала: «Повертайтеся, дочки. Навіщо вам іти зі мною? Чи можу я знову виносити синів, які могли б стати вашими чоловіками? 12-13 Тож ідіть! Повертайтеся, дочки! Я надто стара, щоб завагітніти. І навіть якщо уявити, що є надія сьогодні вночі мені понести й народити синів, чи будете ви через це чекати, доки вони підростуть? Хіба ж маєте ви страждати без чоловіків? Ні, дочки мої. Це б засмутило мене дужче, ніж вас! Рука Господня проти мене!»
Рішення Рут
14 І знову заридали вони вголос. Орпа поцілувала свекруху й попрощалася. А Рут її міцно обняла й вирішила з нею залишитися. 15 Наомі сказала: «Дивись, твоя невістка повернулася до свого народу й до своїх богів. Зроби й ти, як вона!» 16 Але Рут відповіла: «Не змушуй мене залишити тебе саму! Хоч куди б ти пішла, я піду за тобою, хоч де б ти заночувала, і я заночую з тобою. Твій народ буде моїм народом. І твій Бог буде моїм Богом! 17 Де ти помреш, там і я. І мене поховають! Хай Господь якнайсуворіше мене покарає, якщо не смерть, а щось інше розлучить нас». 18 Зрозумівши, що Рут твердо вирішила йти з нею, Наомі перестала вмовляти її.
19 І пішли вони далі вдвох, аж доки не дійшли до Віфлеєма. Як дісталися вони до Віфлеєма, все місто аж гуло про них. Жінки казали: «Невже це справді Наомі?!» 20 Наомі відповідала їм: «Не називайте мене Наомі, звіть мене Марою[c], бо Всемогутній зробив моє життя таким гірким. 21 Коли йшла звідси, у мене було все, а коли Господь повернув мене сюди, я не маю нічого. Тож навіщо називати мене Наомі? Якщо сам Господь послав мені страждання, і сам Всемогутній був до мене жорстокий!»
22 Отож Наомі й моавська жінка на ім’я Рут прийшли з полів моавських. (Рут була невісткою Ноамі, яка повернулася разом з нею). Вони повернулися у Віфлеєм на початку ячмінних жнив.
Рут і Воаз
2 Чоловік Наомі мав родича. То був впливовий землевласник з родини Елімелеха на ім’я Воаз[d] із Віфлеєма.
2 Якось Рут, моавська жінка, сказала Наомі: «Я хотіла б піти в поле й позбирати колоски пшениці за женцями, якщо вони дозволять мені». Наомі відповіла: «Іди й зроби так, дочко». 3 Тож Рут пішла. Прийшла вона збирати в полі колоски за женцями. І сталося так, що поле те належало Воазу з родини Елімелеха. 4 Воаз прийшов у поле з Віфлеєма. Він привітав женців такими словами: «Хай Господь буде з вами!» А ті відповіли: «Хай Господь благословить тебе».
5 Тоді Воаз спитав свого слугу, який головував над женцями: «Чия то молодиця?» 6 Слуга, який головував над женцями, відповів: «Це ж моавська молодиця, що повернулася з Наомі з полів моавських». 7 Вона сказала: «Дозвольте мені, будь ласка, збирати колоски за женцями й біля скирт». Вона прийшла сюди на світанні й досі тут. ЇЇ дім ось там![e]
8 Воаз сказав Рут: «Послухай мене, доню. Тобі не треба йти на якісь інші поля, щоб збирати пшеницю. Не йди з цього поля. Залишайся тут, поруч із моїми дівчатами-служницями. 9 Дивись, на яке поле вони йдуть жати, і сама йди за ними. А я наказав своїм людям не чіпати тебе. Якщо захочеться пити, іди попий воли з тієї пляшки, з якої слуги мої п’ють».
10 Рут шанобливо впала перед ним долілиць і сказала: «Я здивована, що ти взагалі помітив мене! Я чужоземка, а ти так по-доброму до мене поставився!»
11 Тоді Воаз відповів їй: «Мені багато розповідали про те, що ти зробила для своєї свекрухи після смерті чоловіка. Ти залишила своїх батька та матір і свою рідну землю, пішла жити до людей, про яких нічого раніше не знала. 12 Хай Господь винагородить тебе за те добро, що ти зробила. І нехай повною буде твоя винагорода від Господа, Бога Ізраїлю. Господа, під чиїм крилом ти прийшла шукати притулку».
13 Вона сказала тоді: «Сподіваюся, що не розчарую тебе, господарю. Бо ти втішив мене. Такі добрі слова сказав ти мені, своїй слузі».
14 Під час обідньої перерви Воаз сказав Рут: «Іди сюди й поїж трохи нашої їжі. Вмочуй хліб в оцтовий соус отут!» То сіла вона поруч з женцями, і дали вони їй печене зерно. Вона поїла досхочу і ще й лишилося. 15 Тоді підвелася вона збирати колоски. Воаз наказав своїм слугам: «Хай збирає вона і між скиртами. Не ображайте її. 16 Залишайте після себе й повні колоски, щоб вона могла їх підбирати. І не докучайте їй».
17 Отож вона збирала колоски аж до вечора. Тоді вибила зерно з тих колосків, що позбирала. Назбирала вона майже ефу ячменю. 18 Тоді взяла вона те зерно й повернулася в місто. І Рут показала своїй свекрусі, що вона назбирала. А ще вона принесла їжу, що залишилася в обід, і віддала Наомі.
19 Свекруха спитала її: «Де ти сьогодні збирала колоски? Де працювала? Благословенна людина, яка помітила тебе!» І тоді Рут розповіла своїй свекрусі, як усе те сталося з Воазом. Вона сказала: «Чоловіка, в якого я сьогодні працювала, звуть Воазом».
20 Наомі сказала невістці: «Бог благословить того, хто лишається добрим і справедливим як до мертвих, так і до живих». І додала: «Воаз—один із наших родичів. Він один з наших покровителів[f]».
21 Моавитянка Рут розповіла далі: «Він навіть сказав мені, щоб я працювала разом з його робітниками до кінця жнив». 22 Тоді Наомі сказала своїй невістці Рут: «Дочко, це добре, що ти лишаєшся з його робітниками. Там тебе не образять».
23 Отак Рут і далі збирала колоски з робітниками Воазовими до кінця збирання ячменю, а потім і до кінця житніх жнив, живучи із своєю свекрухою.
Воаз і Рут на току
3 Потім її свекруха Наомі спитала: «Дочко, хіба не повинна я знайти для тебе добрий дім? 2 Чи Воаз, із робітницями якого ти працюєш, не один із наших найближчих родичів? Дивись, сьогодні ввечері Воаз працює на току. 3 Зараз помийся, вберися, надягни гарне плаття і йди на тік. І хай ніхто тебе не бачить, доки Воаз не скінчить їсти й пити. 4 Запам’ятай місце, де він ляже спати, а пізніше йди туди, розкрий його ноги[g] і лягай. Далі вже він скаже тобі, що треба робити».
5 Рут відповіла: «Я зроблю, як ти кажеш». 6 Тож пішла Рут на тік і все зробила так, як наказала їй свекруха. 7 Воаз наївся, напився і був у доброму настрої. Потім він ліг під скиртою. Тоді Рут тихенько підійшла, розкрила його ноги і лягла.
8 Опівночі Воаз прокинувся, перевернувся, а там, біля ніг його жінка лежить. 9 Воаз спитав: «Хто ти?» Рут відповіла: «Я слуга твоя Рут, яка до послуг твоїх. Вкрий мене, бо ти мій покровитель».
10 Тоді сказав Воаз: «Хай благословить тебе Господь, донько! Це вияв доброти навіть більший, ніж той перший. Ти прийшла до мене, замість того, щоб іти до молодого, дарма багатого чи бідного. 11 Тож, дочко, не бійся, я зроблю як ти просиш! Бо всі люди мої знають, яка ти прекрасна жінка! 12 І то правда, що я один із твоїх заступників. Але є ще один і він ближчий родич тобі, ніж я. 13 То лягай тут і спочинь цю ніч, а вранці, якщо той інший чоловік стане твоїм покровителем, добре, він і буде тобі заступником. Якщо ж ні, то Господом клянусь, я захищатиму[h] тебе. Отож спочивай до ранку».
14 І вона лягла біля його ніг до ранку. Але підвелася вдосвіта, коли ще людину було не розпізнати. Воаз сказав собі: «Людям справді не варто знати, що ця жінка була на току». 15 І Воаз сказав: «Візьми свій плащ і розклади його. Рут розклала свого плаща, Воаз він відміряв їй шість мір[i] пшениці й поклав дарунок на плечі. І вона повернулася в місто».
16 Зайшла вона до свекрухи, а Наомі питає: «Хто там?» То Рут розповіла їй усе, що Воаз зробив для неї. 17 Вона також додала: «О! Він дав мені також шість мір пшениці! Він сказав: „Не йти ж тобі додому до свекрухи з порожніми руками”».
18 Наомі сказала: «Сиди тут, дочко, доки не з’ясується, що з того вийде. Сьогодні Воаз не заспокоїться, поки все не полагодить».
Одруження Воаза і Рут
4 Воаз пішов до міської брами і сидів там, поки не піде повз покровитель, про якого згадував Воаз. Воаз заговорив до нього й сказав: «Друже, йди-но сюди й сядь поруч!» Той підійшов і сів. 2 Тоді Воаз зібрав десятьох старійшин міста і сказав: «Сідайте!» Вони повсідалися. 3 Воаз звернувся до покровителя: «Наомі, та жінка, яка щойно повернулася з Моавської землі, продає частку землі, що належить нашому родичу, Елімелеху. 4 Я ж вирішив, що можу обговорити це з тобою і довідатися при свідках, мешканцях та старійшинах нашого міста, чи маєш ти намір цю землю відкупити. Якщо ти хочеш її мати, викупи. Якщо ні, то скажи мені, аби я знав, бо я наступний за тобою, я другий. Тоді родич сказав: „Якщо ти не викупиш ту землю, то я викуплю її”».
5 Потім Воаз сказав: «Якщо ти забереш землю Наомі, то тобі дістанеться ще й Рут, моавська жінка, вдова, щоб відновити ім’я померлого через нащадків». 6 Покровитель відповів: «Я не можу викупити цю землю, бо інакше я можу втратити свою. Отож, якщо я не можу, то ти викупи ту землю».
7 У ті часи в Ізраїлі був такий звичай: при обміні або купівлі земельних наділів на підтвердження справи чоловік мав зняти з однієї ноги взуття й віддати іншій стороні. 8 Отож, коли покровитель сказав Воазу: «Ти купуй цю землю»,—він зняв взуття з однієї ноги і віддав її Воазу[j].
9 Тоді Воаз звернувся до старійшин та всіх присутніх мешканців міста: «Сьогодні ви свідки того, що я купую в Наомі все, що належало Елімелеху й синам його Кильйону та Малону. 10 Я також купую Малонову дружину Рут, моавську жінку. І беру її за себе, щоб відновити ім’я покійного для нащадків, щоб не зникло ім’я його з-поміж людей його та рідного міста його. Сьогодні ви свідки цього».
11 І старійшини та мешканці міста, що зібралися біля міської брами, на місці народного зібрання, сказали: «Ми тому свідки! Хай Господь зробить жінку цю, яка входить у дім твій, подібною до тих жінок Рахилі та Леї, що збудували дім Ізраїлю. І могутньою хай стане родина твоя в Ефраті. І хай стане ім’я твоє славним у Віфлеємі. 12 Хай дім твій буде таким, як дім Переза[k], якого Тамар народила Юді, через нащадків, яких Господь дасть тобі завдяки цій молодиці».
13 Отож узяв Воаз Рут собі за дружину. Він увійшов у неї, і Господь дав їй понести, і народила вона сина. 14 Жінки казали Наомі: «Благословен Господь, Який дав тобі сьогодні захисника[l]. Хай ім’я його славиться в Ізраїлі. 15 Він буде втіхою і опорою тобі на старості років, бо невістка, яка любить тебе, народила його. І краща вона за сімох синів».
16 То взяла Наомі хлопчика, посадила його на коліна і стала йому ненькою. 17 Сусідки дали йому ім’я. Вони казали: «Хлопчик народився для Наомі»[m]. Тож назвали його Овед[n]. Овед був батьком Єссея, який став батьком Давида.
Рут та родина Воаза
18 Ось літопис родини Переза:
Перез був батьком Хезрона.
19 Хезрон був батьком Арама.
Арам був батьком Аммінадава.
20 Аммінадав був батьком Нашона.
Нашон був батьком Салми.
21 А Салма був батьком Воаза.
Воаз був батьком Оведа.
22 Овед був батьком Єссея.
Єссей був батьком Давида.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International