Beginning
Ассирійська навала
36 На чотирнадцятому році правління Езекії ассирійський цар Сеннахерив напав на всі укріплені міста Юдеї й захопив їх. 2 Ассирійський цар відправив свого воєначальника з великим військом з Лахиша в Єрусалим до царя Езекії. Він зупинився біля водопроводу Верхнього ставка, що по дорозі до поля Пральника. 3 На переговори з воєначальником вийшли Еліаким, син Гилкії, головний управляючий палацу, писар Шевна та літописець Йоа, син Асафа.
4 Один з воєначальників звернувся до них з такими словами: «Передайте Езекії, що великий цар, цар Ассирії говорить таке:
„Звідки у тебе така впевненість? 5 Невже ви гадаєте, що маєте силу і військовий досвід? Але ж то марні словеса! На кого ви покладаєтесь, що вирішили проти мене повстати? 6 Послухайте, ви покладаєтеся на Єгипет, цю зламану очеретину, цю зламану очеретину, яка простромить руку й ранить кожного, хто спирається на неї. Отакий фараон, єгипетський цар, виявляється всім, хто на нього покладається.
7 Якщо ви скажете мені: „Ми покладаємося на Господа, нашого Бога”, то хіба це не Його узвишшя й вівтарі знищив Езекія, наказавши Юдеї та Єрусалиму поклонятися Господу перед цим жертовником у Єрусалимі?”
8 Тож погодьтеся на умови мого володаря, царя Ассирії: я вам дам дві тисячі коней, якщо ви знайдете стільки ж вершників для них. 9 Якщо ви не можете перемогти хоча б одного, бодай найнижчого за чином, слуги мого володаря, то ж чому ви покладаєтеся на Єгипет, його колісниці та вершників?
10 Більше того, хіба ж я виступаю проти цієї землі без згоди Господа? Сам Господь наказав мені виступити проти цієї країни і знищити її».
11 Тоді Еліаким, Шевна та Йоа відповіли воєначальнику: «Розмовляй, будь-ласка, з нами арамійською мовою, ми її розуміємо. Не звертайся до нас гебрейською[a] мовою, адже люди на міських мурах можуть нас почути».
12 На це воєначальник відповів їм: «Хіба володар послав мене говорити лише з вами та вашим володарем? Хіба він не послав мене сказати про все це й людям на мурах, які разом з вами змушені будуть їсти власне лайно й пити власну сечу[b]?»
13 Тоді воєначальник підвівся і голосно закричав гебрейською мовою:
«Послухайте слова великого царя, царя Ассирії: 14 „Не дайте Езекії ввести себе в оману, бо він не може врятувати вас від моєї руки. 15 Не дозволяйте Езекії намовити вас довіритись Господу, хоч він і запевняє, що Господь неодмінно врятує вас і не дозволить царю Ассирії захопити ваше місто”.
16 Не слухайте Езекії, бо ось що говорить ассирійський цар: „Укладіть зі мною мир і підкоріться мені. Тоді кожен їстиме з власного виноградника і з власної смокви, і кожен питиме зі своєї криниці, 17 доки я не прийду й не заберу вас із собою в країну, що схожа на вашу, де є зерно й молоде вино, на землю хліба й виноградників.
18 Не слухайте Езекію, бо він вводить вас в оману, переконуючи у тому, що Господь вас порятує. Хіба боги інших народів врятували ті землі від царя Ассирії? 19 Де боги Гамата[c] й Арпада[d]? Де боги Сефарваїма[e]? Хіба вони врятували Самарію від моєї руки? 20 Чи якийсь із богів цих країн зміг врятувати від мене свою землю? То як же тоді може Господь врятувати Єрусалим від моєї руки?”»
21 Але мовчали городяни, не прохопилися ні словом, бо цар наказав їм не відповідати.
22 Тоді син Гилкії, Еліаким, який управляв палацом, писар Шевна та літописець Йоа, син Асафа, розірвали свій одяг на знак скорботи, пішли до Езекії й передали йому все, що говорив воєначальник.
Езекія просить у Бога допомоги
37 Почувши їхню розповідь, цар Езекія розірвав на собі одяг, вдягнув волосяницю на знак жалоби й вирушив до Господнього храму. 2 Він послав Еліакима, що управляв царським палацом, писаря Шевну та головних священиків, які теж вдягли жалобний одяг, до пророка Ісаї, сина Амоса. 3 Ті звернулися до нього з такими словами: «Ось що говорить Езекія: „Цей день є днем смутку, докору й сорому. Тяжкий він буде, та нагадуватиме той день, коли дитина має народитись, та в неї недостатньо сил, щоб вийти із утроби. 4 Може, станеться так, що Господь, твій Бог, почує всі слова, які говорив воєначальник, посланий своїм володарем, царем Ассирії, щоб позбиткуватися з живого Бога. Тож Господь, твій Бог покарає його за ті слова, що Він почув. Тому молися за людей, які ще залишилися живими”».
5 Коли урядовці царя Езекії прийшли до Ісаї, 6 він їм відповів: «Ви мусите сказати вашому володарю про те, що говорить Господь: „Не бійся почутого, не бійся тих слів, якими Мене ображали слуги царя Ассирії. 7 Послухайте, Я вселю в нього дух, і він зрозуміє послання й повернеться до своєї землі, а Я зроблю так, що його зарубають мечем у власній країні”».
Ассирійське військо відходить від Єрусалима
8 Коли воєначальник довідався, що ассирійський цар вийшов з Лахиша й напав на Ливну, він відступив від Єрусалима. 9 На той час до царя Ассирії дійшла звістка про ефіопського царя Тиргаку[f], що той виступив війною проти нього. Коли ассирійський цар дізнався про це, то послав гінців до Езекії, наказавши їм, 10 щоб вони передали царю юдейському Езекії таке:
«Не дозволяй Богу, на Якого ти покладаєшся, себе дурити обіцянкою, що Єрусалим не буде переможений царем Ассирії. 11 Ти ж певно, чув, що царі ассирійські царі сплюндрували всі землі та зруйнували їх ущент. То ж хіба ти будеш врятований? 12 Хіба врятували боги тих народів, яких знищили мої предки: Ґозан, Гаран, Резеф і народ Едема[g], який жив у Тель-Ассарі. 13 А де тепер цар Гамата, цар Арпада, цар міста Сефарваїма, царі Гени чи Івви?»
Молитва Езекії
14 Езекія отримав листа, що йому вручили посланці, й прочитав його. Потім він пішов до храму Господнього, розгорнув листа перед Господом 15-16 і почав молитися: «Господи Всемогутній, Боже Ізраїлю, Який посів на престолі над Херувимами. Ти—єдиний Бог усіх земних царств, бо Ти створив небеса й землю.
17 Вслухайся, Господи, почуй! Розплющ очі, Господи, подивися й послухай, якого листа прислав Сеннахерив, щоб образити живого Бога. 18 Справді, Господи, царі Ассирії знищили всі народи та спустошили їхні землі. 19 Вони жбурнули їхніх богів у вогонь, адже то були лише рукотворні боввани з дерева й каменю, тому їх і знищено. 20 А тепер, Господи, наш Боже, врятуй нас від його руки, щоб усі царства земні знали, що Ти, Господи,—Єдиний Бог».
Бог відповідає Езекії
21 Тоді Ісая, син Амоса послав таку звістку Езекії: «Ось що Господь, Бог Ізраїлю мовить: „Оскільки ти молився Мені щодо ассирійського царя Сеннахерива, Я почув тебе[h]. 22 Тож Господь послав таке пророцтво про нього:
„Цнотлива дочка Сіону[i] зневажає тебе
дочка Єрусалиму вслід тобі сміється,
як ти тікаєш, трусить головою.
23 Кого ж образив ти, кого зневажив,
на кого голос ти підвищив свій?
Кого пихатим поглядом зневажив?
На Бога Ізраїлю Святого!
24 Через слуг своїх ти Господа образив.
Ти нахвалявся:
„Я подолав висоти гір на колісницях багатьох,
ливанські гори недосяжні.
Я зрубав найвищі кедри і добірні кипариси,
в захмарні гори я проник, у непролазні хащі.
25 Я викопав колодязі й пив із них у чужих краях,
підошвами своїми я висушив усі єгипетські струмки”.
26 Хіба не чув ти, що Я давно про це замислив?
У сиву давнину Я спланував це і тепер здійснив,
щоб ти поруйнував укріплені міста
й перетворив їх на руїну.
27 Знесилився засмучений і зганьблений народ,
який був немов свіжа зелень, мов трава на дахах,
що жухне, ще не встигнувши зрости.
28 Я знаю твій кожний крок,
коли ти йдеш на війну і повертаєшся з неї.
Я знаю, коли ти розлютився на Мене.
29 Оскільки проти Мене ти повстав,
Я почув твою зухвалу мову.
Тож Я твої ніздрі гаком зачеплю,
вудилами твій рот замкну.
Я пожену тебе дорогою тією,
якою ти прийшов сюди”».
Боже послання Езекії
30 Для тебе ж, Езекіє, буде знаком ось що: цього року їстимеш усе, що виросте саме, наступного року будеш харчуватимешся тим, що позростає з самосію, а вже на третій рік посій і пожни збіжжя, посади виноградники і збери з них урожай.
31 І знову всі ті, хто виживуть із роду Юди, пустять глибоко коріння й матимуть добрі плоди. 32 Адже вцілілі вийдуть з Єрусалима, вони спустяться з гори Сіон. Велика любов[j] Всемогутнього Господа зробить це.
33 Саме тому ось що Господь говорить про ассирійського царя:
«Не ввійде він у місто це
й не випустить із лука стріли.
Щитом прикрившись, він до міста не підійде
і перед мурами міськими не нагорне вал.
34 Яким шляхом прийшов, таким назад поверне,
у місто це нізащо на ввійде,—
Господь так заявляє.—
35 На захист міста встану Я і його врятую,
заради Себе і Давида, Мого слуги».
36 Тоді зійшов Господній Ангел і вбив сто вісімдесят п’ять тисяч воїнів в ассирійському таборі. Коли наступного ранку люди прокинулись, то побачили навкруги мертві тіла. 37 Тому ассирійський цар Сеннахерив відступив і повернувся додому в Ниневію, де й лишився.
38 Якось коли він поклонявся у храмі свого бога Нісроха, його сини Адраммелех та Шарезер зарубали його мечами і втекли на землі Арарату, а царем Ассирії став його інший син Есаргаддон.
Хвороба Езекії
38 На ту пору Езекія захворів і лежав при смерті. Пророк Ісая, син Амоса, навідався до нього і сказав: «Ось що Господь мовив: „Віддай останні розпорядження в домі, бо ти вже не одужаєш, незабаром ти помреш”».
2 Езекія відвернувся до стіни обличчям й почав молитися Господу. 3 Він сказав: «Господи, благаю Тебе, згадай, я вірно й щиросердно служив Тобі, я робив те, що було добре в Твоїх очах». А потім Езекія гірко заридав.
4 Мав Ісая послання від Господа: 5 «Піди до Езекії і скажи, що Господь, Бог його пращура Давида, говорить: „Я почув твою молитву і побачив твої сльози, й вирішив продовжити твоє життя ще на п’ятнадцять років. 6 Я визволю тебе й це місто з рук ассирійського царя. Я захищу це місто[k]”».
7 «Такий буде тобі знак від Господа на підтвердження того, що Він сказав: 8 „Я змушу сонячну тінь, що спустилася сходами Агаза,[l] відступити на десять сходинок”». Так і сталося: сонце відступило на десять сходинок.
9 Ось що написав цар юдейський Езекія, коли одужав:
10 «У полудень життєвої пори
я мушу йти у інший світ.
Провести решту днів моїх
за брамою Шеолу доведеться.
11 Я думав: „Не побачу Господа Бога[m] на цім світі,
не бачити мені людей, не буть серед живих.
12 Моє життя згорнули й відібрали в мене,
мов те шатро кочівника.
Згорнув життя, мов полотно,
відрізав ткаль і зняв з верстата.
Як швидко Ти життя у мене відібрав!
13 Всю ніч просив про допомогу,
але за день моє життя Ти закінчив,
як лев, що розтрощив умить кістки.
14 Як ластівка, як журавель, тужив я,
я туркотів, мов голуб.
Я очі видививсь, вдивляючись у небо.
Володарю, я в небезпеці! Визволи мене!”
15 Що тут сказати? Коли Він сказав
і як замислив, та усе й зробив.
Від гіркоти душа моя страждає,
та житиму надалі я сумирно й тихо.
16 Живе людина Господа дбанням,
в турботах і випробуваннях дух міцніє[n].
Тож дай мені здоров’я і дозволь ще жити!
17 Поглянь! Зазнав я горя для свого добра.
Мене із небуття Ти вирвав і врятував мене.
Усі гріхи мої в минулому залишив.
18 Не можуть дякувати тобі в Шеолі мертві,
оспівувати і шанувати Тебе мерці не зможуть.
Ті, хто спускається в могилу,
на Твою вірність покладатися не можуть.
19 Лише живі, лише живі складуть подяку,
як я сьогодні дякую Тобі.
Батьки дітей Твоєї вірності навчать.
20 Господь мене врятує,
тож у Господнім храмі все життя
вславляти будемо його під звуки струн».
21 Тоді Ісая сказав Ісая Езекії: «Приготуй припарку із смокви й приклади її до рани. Від того ти одужаєш».
22 Езекія спитав: «Який буде мені знак, що я зможу піти до храму Господнього?»
Посланці з Вавилона
39 На той час Меродах-Баладан, син вавилонського царя Баладана, прислав Езекії листи й дарунок, бо довідався, що Езекія хворів, а тепер одужав. 2 Езекія прийняв посланців і показав їм усе, що зберігалося у скарбницях: срібло, золото, духмяні спеції, дорогоцінні олії, зброю—все, що можна було знайти в його коморах. Нічого не лишилося такого ні в палаці, ні в царстві, чого б не показав їм Езекія.
3 Потім пророк Ісая прийшов до царя Езекії й запитав його: «Про що говорили ті люди й звідки вони прибули до тебе?» Езекія відповів: «Вони завітали з далекого краю, з Вавилона». 4 Ісая спитав: «А що вони побачили у твоєму домі?» «Вони бачили все в моєму домі,—відповів Езекія.—Не залишилося нічого в коморах, чого б я їм не показав».
5 На це Ісая промовив: «Послухай-но, що говорить Господь Всемогутній: 6 „Прийде неодмінно той час, коли все, що є в твоєму палаці і все, що донині твої предки назбирали, буде перевезено до Вавилона. Господь обіцяє, що нічого не залишиться. 7 А деяких твоїх нащадків, які в тебе народяться, твоя плоть і кров, буде забрано; і стануть вони євнухами[o] в палаці вавилонського царя”».
8 «Господнє слово, яке ти мені передав,—добре»,—відповів Езекія, бо подумав: «За мого життя буде мир і спокій».
Скінчиться кара Господня
40 «Утіште, втіште Мій народ,—
сказав Твій Бог.—
2 Народ Єрусалима обігрійте добрим словом,
всім людям розкажіть,
що їх пора служіння вже скінчилась,
що кару вони вже понесли,
що їх Господь подвійно покарав за їхні всі гріхи».
3 Ось вигукнув чийсь голос:
«Дорогу приготуйте для Господа в пустелі!
Для Бога нашого в пустині розрівняйте шлях!
4 Підсипте вибалки, зрівняйте пагорби і гори.
Нерівності загладьте, виправте нерівний шлях.
5 Тоді Господня Слава буде зрима,
всім людям явиться вона,
бо Сам Господь таке пообіцяв».
6 Промовив голос: «Говори!»
І я спитав: «Про що мені казати?»
«Всі люди до трави подібні,
а їхня вірність, наче квіти польові.
7 Засохнуть трави і зів’януть квіти,
коли дихання Боже їх обвіє.
Те ж буде і з народом, що з травою.
8 Трава всихає, опадає цвіт,
а слово Боже житиме віки».
Добра звістка про спасіння
9 Зійди на висоту гірську,
Сіоне, посланцю, що гарну новину несе.
На повен голос прокричи, Єрусалиме,
благу звістку. Голосніш, не бійся!
Містам Юдеї возвісти: «Ось Бог ваш».
10 Погляньте, Господь, мій Володар,
у силі Своїй виступає,
якою всім світом Він править.
Дивіться, Він приніс винагороду,
Його відплата йде поперед Нього.
11 Він пастиме отару свою, як пастух.
Він пригорне руками до серця ягнят,
а ягницю спочить поведе.
Господь—Всемогутній
12 Хто пригорщами зміряв води моря,
хто небесами зміряв?
Хто твердь земну вмістив в мірильну чашу,
хто зважив пагорби й високі гори?
13 Хто спрямовував Господній Дух,
хто вчив Його й давав Йому поради?
14 Чи Він звертався за порадою до когось,
чи хтось Його навчав, як справедливим буть?
Хто дав Йому знання,
хто Його мудрості шляхом провадив?
15 Погляньте, мов краплина у відрі, народи,
вони неначе порох на вагах.
Дивіться, Він підносить острови, немов піщинки.
16 Не вистачить ливанських кедрів,
аби вівтарний запалить вогонь,
тварин усіх ливанських мало буде,
аби Йому у жертву принести.
17 Усі народи перед Ним—ніщо,
і нічогісінько не варті перед Богом.
Неможливо уявити, який є Бог
18 З ким можете ви Бога порівняти?
Кого поставить можна поряд з Ним?
19 Боввана? Ремісник його відлив,
позолотив і срібними ланцюгом оздобив.
20 Хтось дерево як дар знаходить,
те дерево, що не гниє.
Тоді шукає майстра вправного,
щоб вирізьбив боввана,
що не розсиплеться ніколи.
21 Хіба не знали ви? Хіба не чули?
Хіба віддавна вам не говорили?
Хіба від створення землі було не ясно?
22 Бог возсідає над сферами земними,
а люди, наче сарана, у порівнянні з Ним.
Це Він, немов завісу, небеса розкинув
і розгорнув шатром, аби у ньому жити.
23 Правителів Він перетворює в ніщо,
суддів земних Він непотрібними зробив.
24 Вони, немов зерно, посаджене або посіяне недавно,
не встигли і коріння ще пустити,
як Бог на них подув, й вони засохли,
і вітер, як солому, їх поніс.
25 Святий, наш Бог, говорить:
«З ким порівняєте Мене?
Хто дорівняється до Мене?»
26 Зведіть до неба очі і погляньте!
Хто все, що є на небесах, створив?
Це Той, хто все небесне Воїнство гуртує,
веде одного за одним,
хто всі зірки по іменах скликає.
Не може не з’явитися світило жодне,
тому що силу Він могутню має.
27 О Якове, чому ти нарікаєш?
Навіщо ти, Ізраїлю, говориш:
«Не знає Господь, яким шляхом тяжким іду я,
що заслужив я, Богу байдуже цілком».
28 Хіба ти не знаєш? Хіба ти не чув,
що Господь—то вічний Бог,
Творець усієї землі.
Не має Він спочинку, ані втоми.
Ніхто не здатен осягнути мудрість Бога.
29 Натомленому сили придає Він,
безсилого Він укріпляє вмить.
30 Втомився і зневірився юнак,
спіткнутись може молодий хлопчина, впасти.
31 Та той, хто потаємно Господа чекає,
знов набереться сил і крила відростить, мов той орел[p].
В бігу вони, не будуть відчувати втоми,
в ході їм сили вистачить завжди.
Господь—вічний творець
41 Господь говорить:
«Далекі береги і острови,
послухайте мене безмовно!
Нехай народи наберуться сили[q],
наблизяться, а потім заговорять,
зустрінемось разом на справедливому суді.
2 Хто розбудив того, хто йде зі сходу
і здобуває перемогу, хоч би де ступив?
Господь йому передає народи і упокорює царів.
Він їх на порох перетворює мечем,
а луком—на солому, що летить за вітром.
3 Їх переслідує він, але сам ніколи не страждає,
крокує землями, у яких раніше не бував.
4 Хто це зробив, хто спричинив усе це?
Хто з самого початку історію вершить?
Це Я, Господь,—це Я був на початку,
Я буду і наприкінці».
5 Далекі береги та острови побачили й злякались,
від жаху затремтіли всі кінці землі,
зібралися, зійшлись докупи.
6 Вони одне одному допомагають і підбадьорюють одне одного, промовляючи: «Будь міцним!» 7 Краснодеревник підбадьорює майстра, що працює з золотом, а коваль, що молотком формує метал, заохочує того, хто готує метал біля коваля. Коваль говорить про спайку: «Добре зроблено»,—і закріпляє боввана цвяхами, щоб не перекинувся.
Тільки Господь може спасти нас
8 Господь говорить:
«А ти, Ізраїле,—Мій слуго,
ти, Якове, якого Я обрав,—
нащадок Мого обранця Авраама, якого я любив.
9 Тебе зібрав Я із усіх кінців землі,
з куточків найвіддаленіших я тебе покликав:
„Ти—Мій слуга, тебе Я вибрав
і не відштовхнув тебе”.
10 Не бійся, Я з тобою, не хвилюйся, бо Я твій Бог.
Тебе зміцню й допоможу тобі,
звитяжною правицею підтримаю тебе.
11 Послухай-но, на всіх, хто ображається на тебе,
очікує зневага і ганьба.
Усі, хто виступає проти тебе,
в ніщо обернуться і щезнуть.
12 Шукатимеш ти ворогів своїх,
але не знайдеш їх.
Хто проти тебе йшов війною, зникнуть.
13 Тому що Я, Господь, твій Бог,
тримаю твою праву руку.
Це Я тобі кажу: „Не бійся, Я допоможу.
14 Не бійся, черво, Якове,
маленька гусенице,[r] Ізраїлю.
Я Сам поможу тобі”»,—Господь говорить.
Той, Хто спасе тебе—Святий Ізраїлю!
15 Поглянь, зроблю тебе Я гостим,
зубцями всіяним новим молотилом,
ти будеш молотити й руйнувати гори,
а з пагорбів полову зробиш.
16 Ти їх підкинеш догори,
а вітер їх підхопить, понесе,
і буря розкидає їх.
А ти щасливим будеш з Господом,
пишатись будеш Святим Ізраїлю.
17 Коли шукають марно воду бідні і нужденні,
коли у роті в них пересихає від спраги,
то Я, Господь, їм відповім:
«Я, Бог Ізраїлю, на самоті їх не залишу».
18 Я утворю річки між скель сухих,
в долинах потечуть струмки.
Перетворю пустелі на озера,
джерелами наповню землю спраглу.
19 Я кедри посаджу в пустелі, акації, оливи,
мирт, кипариси, берест і сосну.
20 Я все це зроблю,
щоб усі бачили і знали, думали й розуміли,
що це зробила Господа рука,
що це створив Святий Ізраїлю.
Господь проти лжебогів
21 Господь, Яків цар, говорить:
«Люди Ізраїлю, принесіть Мені свою справу,
подайте ваші переконливі докази.
22 Нехай ваші боввани скажуть про минулі події,
про їхнє значення,
щоб ми могли їх осягнути й зрозуміти їхні наслідки,
або про майбутнє нехай скажуть нам.
23 Скажіть, що чекає на нас,
щоб ми знали, що ви—боги.
Принаймні зробіть щось добре чи зле,
щоб ми стривожились і злякалися разом.
24 Але ж ви самі—ніхто і ні на що не здатні,
а хто вам поклоняється, той—огидний[s]».
Господь доводить, що Він—справжній Бог
25 На півночі[t] його збудив Я, тож Він прийшов.
Зі сходу кликали його на ймення.
Він топче управителів, немов багно,
немов гончар, що розминає глину.
26 Хто з ваших рукотворних бовванів
з самого початку дав про це нам знати?
Хто попередив, щоб могли сказати: «Він правий».
Ніхто із ваших лжебогів насправді не сказав нічого,
ніхто не попередив, ніхто не чув від них ні слова.
27 Я перший сповістив Сіон,
гінця послав Я до Єрусалима сказати:
«Глянь, поглянь, ідуть вони!»
28 Дивлюся Я, але нема нікого
серед бовванів, хто б пораду дав.
Немає відповіді, коли їх питаю.
29 Вони усі—ніщо,
подоби їхні, наче вітер, безтілесні,
й ні нащо не здатні.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International