Beginning
Проповідь Єремії в храмі
7 Ось слово, що було Єремії від Господа: 2 «Стань у брамі храму Господнього й оголоси там слово це: „Всі юдеї, що входять крізь браму молитися Господу, слухайте послання Господа. 3 Ось що Всевишній Господь, Бог Ізраїлю, каже:
„Виправте путі ваші і вчинки, тоді дозволю вам жити на цій землі. 4 Не покладайтеся на хибні слова, на хибні обіцянки, яких не можна виконати, мовляв: „Оце є храм Господній, храм Господній, храм Господній”[a]. 5-7 Бо якщо ви справді виправите путі ваші, чесно поводитиметесь один з одним, якщо не утискатимете чужинців, сиріт та вдів і не проливатимете крові безвинних у місці цьому, та не поклонятиметесь богам іншим, що лихо вам приносять, тоді дозволю Я вам жити на цій землі, яку дав Я батькам вашим на віки вічні.
8 Та ви покладаєтеся на облудні обіцянки, що не можуть вам стати у пригоді. 9 Ви будете красти й убивати, чинити перелюб, присягати брехливо, кадити ладан перед Ваалом, поклонятись іншим богам, яких ви не знаєте? 10 А тоді приходите, стаєте перед храмом оцим, що носить ім’я Моє, і питаєте: „Чи нас урятовано, щоб могли ми й надалі вершити всі гріхи потворні?” 11 Невже цей храм, що носить ім’я Моє, став розбійницьким кублом для вас? Я Сам переконався, що це так”». Так Господь каже.
12 «Але ж підіть до святого місця мого в Шило[b], де Я вперше оселив ім’я Своє, і подивіться, що я зробив з ним за всі гидоти, скоєні Моїм народом ізраїльським. 13 І зараз, оскільки ви все це чините,—каже Господь,—хоч і звертався Я до вас постійно, але ви не слухали Мене, Я кликав вас, та ви не озивалися. 14 Тож із храмом, який ім’я Моє носить і на який ви покладаєтесь[c], який Я дав вам і батькам вашим, Я зроблю те ж саме, що зробив Я з Шило. 15 Зречуся вас, як зрікся всіх братів ваших, усього народу Ефраїма.
16 А щодо тебе, Єреміє, не молися за народ цей і не заступайся за нього. Молитву не твори, бо вона до мене не дійде, бо не почую Я тебе. 17 Хіба ж не бачиш ти, що вони коять у містах Юдеї й на вулицях Єрусалима? 18 Діти хмиз збирають, батьки розпалюють вогонь, жінки замішують тісто, щоб пироги пекти цариці небесній, і приносять ливні жертви іншим богам, щоб Мене розгнівати». 19 «Та чи розгнівають вони Мене?—Каже Господь.—Хіба що себе, накликаючи ганьбу на власну голову?»
20 Тож ось що Господь Бог каже: «Мій гнів і лють Моя виллються на землю цю і на людей, і на худобу, й на дерева, й на поля, і на плоди земні: все загориться, і не загасити його буде».
Марна надія на самі жертви
21 Ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: «Додайте всеспалення до ваших жертв і їжте м’ясо. 22 Кажу це, бо не промовляв Я до батьків ваших і не заповідав їм, коли з Єгипту вивів, щодо всеспалення і жертв».
23 Але Я дав їм такий наказ: «Слухайте голос Мій, тоді Я Богом вашим стану, а ви—Моїм народом. І будете робити те, що Я вам накажу, тож це вам буде на добро.
24 Але ж діти Ізраїлю не слухали й уваги не звертали, і йшли за порадами своїх лихих сердець. Вони повернулися не обличчям, а спиною до Мене».
25 З того дня, як вийшли батьки ваші з землі Єгипетської, аж донині Я знову й знову, день у день, посилав слуг Моїх, пророків до вас. 26 Але вони не слухали мене, уваги не звертали. Вони уперто чинили Мені опір й грішили більше за батьків своїх.
27 Ти, Єреміє, донесеш це слово до них, але вони не слухатимуть тебе. Ти кликатимеш їх, вони тобі не обізвуться. 28 Ти скажеш їм: «Це той народ, що не підкоряється Господу Богу своєму і науки не приймає. Віра загинула, зникла з їхніх уст».
29 Своє волосся обстрижи[d] і викинь геть, і на уста поклич журливу пісню. В жалобі розімкни уста. Кажу так, бо Господь відмовився від цього покоління і покинув його; це покоління люті Господньої.
30 «Кажу це, бо народ юдейський вчинив таке, що Я за гріх вважаю,—каже Господь.—Вони поставили своїх бовванів у храмі, що носить ім’я Моє, щоб опоганити його. 31 Вони звели узвишшя Тофету, що у долині Бен-Гінном, щоб палити своїх синів і дочок у вогні[e]. Це те, чого Я не заповідав, і навіть не мав на гадці. 32 Тож час настає і люди вже не скажуть: „Тофет і долина Бен-Гінном”.
Натомість люди казатимуть: „Долина вбивства”. Й ховатимуть вони померлих у Тофеті, поки місце буде. 33 І мертві народу цього стануть поживою для птахів небесних та звірів земних. І нікому буде їх прогнати. 34 Я припиню звуки радості й свят, голос молодого й голос молодої в містах Юдеї та на вулицях Єрусалима. Кажу так, бо край цей стане пусткою».
На самий Закон надія марна
8 «Тоді,—каже Господь,—повиймають вони останки[f] царів та володарів Юдеї, її священиків та пророків, останки мешканців Єрусалима з могил їхніх. 2 І розкидають вони їхні кістки під сонцем і під місяцем, під усіма зірками небесними, якім вони люблять служити, та поклонятися. Та ті кістки не збиратимуть і не ховатимуть: вони будуть гноєм на поверхні землі. 3 Усі ті, що лишилися, воліли б радше вмерти, ніж жити. Ті, хто зосталися з цього нечестивого роду, будуть мешкати по всіх чужих місцях, куди Я вишлю їх».
Гріх та покарання за нього
4 І ти скажеш їм: «Ось що Господь каже:
„Чи люди падають і більше не встають?
Як хтось звертає із дороги,
хіба не вернеться на неї?
5 Тоді чому народ оцей
постійно відступається від Мене?
Чому Єрусалим постійно йде хибним шляхом?
Вони тримаються брехні й каяття не бажають.
6 Звернув увагу Я,
а вони не кажуть правди.
Немає жодного,
хто б каявся у нечестивих гріхах своїх.
Усі вони звертають, ідуть своїм шляхом,
немов той кінь, що стрімголов до бою рветься.
7 Навіть лелека в небі знає
призначений для нього час прямувати до дому,
горлиця, ластівка і журавель також.
Але народ Мій не знає,
чого від нього жде Господь.
8 Як можете казати ви:
„Ми мудрі, бо Закон Господній з нами!”
Але ж насправді,
писарчуки спотворили все своїм пером брехливим[g].
9 А „мудрих” осоромлено,
їх нажахано й захоплено в полон.
Вони відмовились приймати Господнє слово.
Яка ж то їхня мудрість?
10 Тож Я віддам дружин їхніх іншим чоловікам,
віддам угіддя іншим хазяям.
Це так, бо від бідніших до багатих,
всі дбають лиш про незаконний зиск.
Усі люди: від пророка до священика—
всі віддались брехні.
11 Вони загоять дух недужий
народу легковажного Мого, кажучи:
„Усе гаразд! Нема причини піклуватись!”—
хоча рани ті смертельні.
12 Їм мусить бути соромно за скоєну гидоту.
Вони ж бо не соромляться цього,
бо сорому не мають зовсім.
Тож упадуть із рештою, кому належить впасти,
в час покарання згинуть всі разом вони”».
13 «Я все зберу і знищу,—Всевишній каже,—
не буде більше а ні винограду на лозі,
а ні смокв на смоковниці,
і, навіть листя, й те зів’яне.
Усе, що дав їм, буде забрано від них[h]».
14 Чого ми сидимо тут?
Збираймося й ходімо у фортеці!
Якщо Господь прирік нас на загибель,
то хай нас смерть настигне у фортецях.
Бо ми грішили перед Богом,
тож Він примусив випити отруйної води.
15 Ми жадали миру,
та нічого доброго немає,
чекали зцілення, та маєм лише жах.
16 Із Данових земель доноситься хропіння коней,
уся земля здригалась від іржання жеребців його.
Вони прийшли і знищіли усе довкола:
і місто, й тих, хто в місті жив.
17 «Тож ось нашлю на цей народ гадюк[i],
що їх спинить не можна,
щоб вас кусали»,—каже так Господь.
18 Печаль охоплює мене,
і серце моє від жаху мліє.
19 Я чую, як Мій обраний народ
ридає за тих, хто у далекому краю:
«Хіба Господь не з ними?
Хіба цар Сіону не там?
Нащо ж вони підбурюють Мене
бовванами й марнотами чужими».
20 Жнива минули, закінчилось літо,
та нас ніхто не врятував.
21 Якщо народу боляче—то боляче й мені.
Я в розпачі, від відчаю не можу говорить.
22 Хіба нема ніякого бальзаму в Ґілеаді?
Хіба там лікаря ніякого нема?
То чом же зцілення не настає в мого народу?
9 Чом в голові моїй води не повно?
Чом око моє не джерело сліз?
Тоді б я міг щоденно і щоночі плакати
за тими із моїх людей, кого понищено було.
2 Хто дасть мені притулок у пустелі,
щоб кинуть мій народ і геть піти,
бо всі вони—невірні й повернулись проти Бога.
3 «Язик у них, мов лук, стріляє брехнею.
Підступність в краї розвелась,
люди від зла до лиха переходять.
Мене ж і знать не хочуть»,—каже так Господь.
4 «Не вір сусідові, не довіряй брату,
бо кожен брат—шахрай[j],
а сусід—наклепник.
5 Кожний своєму сусіду бреше, говорить неправду.
Народ Юдеї, ви,
язик навчивши вимовлять брехню, втомилися,
немає більше сил говорить правдиво.
6 Одна біда зміняє наступну, а за брехнею іде лжа;
вони Мене не хочуть знати»,—
Всевишній каже так.
7 Тож ось що Всевишній Господь каже:
«Коваль розжарює залізо,
щоб взнати, чи чисте був воно.
Та Я також випробуватиму Юдею,
немає іншого путі, бо грішний Мій народ.
8 Язик їхній—загострена стріла,
із їхніх уст самий обман злітає.
З сусідом кожен дружньо розмовляє,
а сам лише роздумує про те,
як засідку йому наготувати.
9 За все це Мені слід їх покарати.
Хіба не мушу відплатити Я цьому народу?»
Каже так Господь.
10 Здійму я плач і голосіння по горах
й жалобу по пустельних пасовиськах,
бо їх спустошено, ніхто вже там не ходить,
й туди не долітає рев худоби.
Птахи небесні й звірі повтікали.
11 Каже так Господь:
«Єрусалиму бути купою каміння і шакалів лігвом.
Я оберну міста Юдеї на руїни».
12 Хто той мудрець, що може зрозуміти це? І той, до кого промовляв Господь, нехай пояснить, чому цей край зруйновано, спустошено, немов пустелю, де ніхто не ходить.
13 Господь каже так: «Бо відцуралися діти Юдини Мого Закону, що Я його поставив перед ними. Вони не слухались того, що Я казав, й не діяли, як вимагав Закон. 14 Натомість вперто йшли своїм шляхом, йшли за Вааловими бовванами, як їхні пращури їх навчили». 15 Тож ось що Всевишній Господь Бог Ізраїлю каже: «Я змушу цей народ полин гіркий їсти, примушу їх отруту пити. 16 І Я розсію їх поміж народів тих, що ні вони, ані батьки не знали їхні. Пошлю Я гострий меч на них, поки не вигублю їх вщент».
17 Ось що Всемогутній Господь каже:
«Збагніть, що має статися,
покличте голосильниць,
покличте тих жінок що вправно роблять це,
нехай вони прийдуть!
18 Нехай мерщій вони приходять,
нехай над нами здіймуть голосіння
тоді стікатимуть сльозами очі наші,
хай сльози струмуватимуть з повік.
19 Бо чути голосіння із Сіону.
Як вигублено нас!
Як нас принижено, ми мусим кинути цей край,
бо вороги понищили оселі наші.
20 Почуйте слово Господа, жінки,
хай ваші вуха сприймуть те, що каже Він.
Навчіть своїх дочок лементувати,
й хай кожна дівка знає
як голосить ці похоронні плачі.
21 Бо смерть вже увійшла крізь наші вікна,
зайшла в палаци наші, аби вигубити всіх:
дітей на вулиці, і молодь на майданах».
22 Скажи: «Ось що Господь каже:
„Тіла людей поляжуть в чистім полі, наче гній,
немов снопи, що після жнив лишились,
коли нема кому збирати їх”».
23 Ось що Господь каже:
«Нехай же мудрий не вихваляється мудрістю своєю,
і дужий хай не вихваляється силою лихою,
нехай не вихваляється златом багатій.
24 Але хай той, хто хвалиться, вихваляється ось чим:
тим, що розуміє і знає Мене, що Я—Господь,
Той, Хто творить милість,
справедливість і праведність на цій землі,
бо до вподоби вони Мені».
Так каже Господь.
25 «Ось настають дні,—Господь каже,—коли Я покараю кожного, хто хоч і обрізаний, але необрізаний у серці своєму. 26 Єгипет і Юдея, і Едом, і аммонійці, Моав, і всі, люди, які не належать до дітей Ізраїлю[k], хто живе в пустелі: всі народи—необрізані по плоті, а всі ізраїльтяни—необрізані в серці своїм[l]».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International