Beginning
Гончар і глина
18 Ось пророче слово, що Господь послав його через Єремію: 2 «Підведися і йди до дому гончара[a], і там почуєш ти послання Моє».
3 Тож пішов я до гончара і спостерігав, як він робив щось на гончарському крузі. 4 І посудина, що він виготовляв, розпалася під руками гончара, тож він почав знов і зробив іншу посудину, таку, як хотів.
5 І слово Господа було мені таке: 6 «Доме Ізраїля, хіба не можу Я повестися з вами так само, як цей гончар?» Господь каже: «Доме Ізраїля, як та глина в руках у гончара, так само й ви в руках Моїх. 7 Можливо, прийде той час, коли Я проголосити можу, що викоріню народ чи царство, чи що збираюся зруйнувати, чи вигубити його. 8 Але якщо той народ припинить зло чинити, про яке Я сказав, що він чинить, тоді утримаюсь Я і не пошлю на нього кару, яку задумав послати. 9 Іншого разу Я можу проголосити, що збираюся збудувати й насадити народ чи царство. 10 Та якщо він зробить таке, що Я за зло вважаю, якщо не слухається Мене, тоді утримаюсь обіцяне добро для них творити.
11 Тож скажи народу Юдеї та мешканцям Єрусалима про те, що Господь каже: „Я плани маю покарати вас, тож відверніться від ваших звичок грішних, змініть лихі путі та вчинки ваші”.
12 Але вони скажуть: „Дарма. Ми йтимемо за власними намірами, і кожен із нас уперто чинитиме лихо те, яке душі його завгодно”».
13 Тож ось що Господь каже:
«Спитайте між народами,
чи хтось подібне чув?
Яку мерзоту діва-Ізраїль вчинила!
14 Чи може каміння рухатись само по собі?
Чи може сніг зійти ливанський
з піків горних[b]?
Чи зможуть пересохнути
холодні й бурхливі води?
15 Однак Мене забув народ Мій
і курить ладан ідолам нікчемним,
що змусили народ Мій спотикатись
на древньому його шляху.
Боввани повели їх манівцями,
а не праведним шляхом.
16 На пустку перетвориться їхня земля,
на посміховисько довічне.
Жахатимуться всі, хто йтиме нею,
хитатимуть у смутку головою.
17 І Я, немов той східний вітер,
розвію їх перед ворогами.
Спиною повернусь до них, а не обличчям
у лиху годину їхню».
Четверта скарга Єремії
18 Вороги сказали: «Ходімо, змовимося проти Єремії, бо Закон, якому навчають священики, дають поради мудреці, не втрачен, з нами буде. Ходімо, посміємося з нього й не слухатимемо більше ніяких його промов».
19 Будь ласка, Господи, зглянься наді мною,
почуй, як дорадники мої змовляються.
20 Чи слід комусь платити злом за добро?
А вони ж уже вирили яму, щоб мене впіймати.
Згадай, як я стояв перед Тобою,
як я заступався за них,
щоб гнів Твій відвернути від народу цього.
21 Тож віддай синів їхніх на голодування,
віддай їх мечу.
Бездітними й удовами
хай стануть жінки їхні.
Хай мужів убито буде,
хай їхні юнаки поляжуть у бою.
22 Хай із домівок їхніх лине лемент,
коли зненацька на них військо наведеш.
Адже вони вирили для мене яму,
наставили пастки для ніг моїх.
23 Але ж, Господи,
Ти знаєш усі їхні наміри заподіють смерть мені.
Не прощай беззаконь
і не змивай гріха їхнього з пам’яті Своєї.
Нехай перед Тобою кинуть їх,
обійдися з ними за гнівом Своїм.
Розбитий глечик
19 Ось що Господь каже: «Піди й купи глиняний глечик у гончара[c]. 2 Вийди в долину Бен-Гінном що за Череп’яною брамою[d], та візьми з собою старійшин з народу і священиків, і там ти промовиш те, що Я тобі скажу.
3 Ти скажеш: „Царі Юдеї та мешканці Єрусалима, почуйте це слово Господа. Ось що Всемогутній Господь Бог Ізраїлю каже: „Я наведу страшну кару на це місце, аж у вухах задзвенить від страху у того, хто про те почує. 4 Кажу так, бо вони покинули Мене, зробивши це місце чужим. Діти Ізраїлю кадять ладан богам іншим, яких вони й батьки їхні та царі юдейські не знають, й залили це місце кров’ю невинних жертв. 5 Вони влаштували вівтарі на узвишшях на честь Ваала, де спалюють своїх дітей у вогні як жертви всеспалення Ваалові. Так робити Я їм ніколи не наказував, не говорив, не заповідав.
6 Тож настають дні, коли це місце не зватиметься більше Тофетом та долиною Бен-Гінном, а зватиметься долиною Кровопролиття. 7 Тут Я зведу нанівець усі задуми Юдеї та Єрусалима, призведу їх до загибелі від меча ворожого, від рук тих, хто хоче вбити їх. Віддам Я трупи їхні на поживу птахам небесним та звірям земним. 8 Руйнуванню піддам Я це місце, і стане посміховиськом воно. І кожен, хто повз нього проходитиме, жахатиметься, і збиткуватиметься з того, як його зруйновано. 9 Примушу я їх їсти тіла синів їхніх і дочок, та тіла одне одного під час облоги і під час нещастя, що спричинять їм їхні вороги й ті, хто намагається вигубити народ цей”.
10 Тоді розіб’єш ти той глечик перед очима людей, що з тобою йтимуть. 11 І скажеш їм, що мовить Господь Всемогутній: „Так само Я глечик цей розбив, як народ цей і місто це розіб’ю—так само, як гончарна посудина ламається, аж не можна її докупи скласти. Ховатимуть вони своїх померлих у Тофеті, допоки місця для погребінь не залишиться. 12 Таке вчиню я місцю цьому і мешканцям його. Зроблю я це місце, мов Тофет. 13 І будинки Єрусалима й будинки царів Юдеї нечисті стануть, мов це місце Тофет, бо на дахах усіх будинків вони кадили ладан зіркам і возливали ливні жертви богам облудним”». Так каже Господь.
14 По тому повернувся Єремія з Тофету, куди Господь його посилав пророкувати, й зупинився на подвір’ї храму Господнього. І сказав він народу всьому: 15 «Ось що Всемогутній Господь Бог Ізраїлю каже: „Слухайте, ось Я наведу на Єрусалим й на всі міста сусідні усі ті страждання, про які Я говорив, бо цей народ уперто Мені опирається, не слухаючи слів Всевишнього”».
Єремія і Пашхур
20 Священик Пашхур, син Іммера, який був старшим наглядачем у храмі Господа, почув, як Єремія все те пророкує. 2 Тоді Пашхур побив пророка Єремію і забив його в колодки, що були в горішній брамі Веніаминовій, у храмі Господа. 3 Наступного дня Пашхур звільнив з колодок Єремію, і Єремія так сказав: «Більше не зватиме Господь тебе „Пашхуром”, а натомість—„Терор та Жах Звідусіль”. 4 Бо ось що Господь каже: „Ти станеш жахом для себе самого і для всіх, кого ти любиш. Повбивають їх у битві вороги, і ти побачиш це на власні очі. Я віддам усіх юдеїв цареві Вавилона, він виведе їх до своєї країни і мечем разючим поб’є. 5 Віддам Я всі багатства цього міста, все, що в ньому є, усі його коштовності, все майно царів Юдеї у руки їхніх ворогів. Вони їх пограбують, заберуть усе й відвезуть до Вавилона. 6 А ти, Пашхуре, і всі люди дому твого в полон підете до Вавилона, там тебе й поховають. Ти пророкував брехню друзям своїм, кажучи, що нічого не трапиться, але всі вони також помруть й будуть поховані у Вавилоні”».
П’ята скарга Єремії
7 О Господи, пошив мене Ти в дурні,
отож обдурено мене.
Свою Ти силу показав,
тож перемога за Тобою.
Та цілий день із мене збиткувалися люди,
і кожен насміхався наді мною.
8 Щоразу, промовляючи, кричу від болю,
бо пророкую про нещастя та насильство.
Бо стало слово Господа для мене докором,
тим, з чого люди цілий день глузують.
9 І я сказав:
«Не буду більш собі нагадувати про Бога,
і більш не говоритиму ім’ям Його».
Але слова Всевишнього,
як палаючий вогонь в моєму серці,
багаття усередині кісток моїх.
Втомився я утримувати його,
не в змозі більше я таке терпіти.
10 Бо чув я шепіт злобний звідусіль,
усі казали жахливі речі, навіть друзі.
Усі знайомі лиш чатують на мою помилку:
«Зведемо наклеп на Єремію,
обдуримо й подолаємо його.
Спровадивши його,
ми зможемо йому помститись».
11 Господь зі мною, як могутній воїн,
тож ті, хто переслідує мене,
принижені, мене їм не здолати.
Їх осоромлено, бо в них немає глузду,
носить їм вічний сором, що не знає забуття.
12 О Всемогутній Господи,
Хто випробовує праведних бажання і думки.
Яви мені Твою відплату,
бо лиш Тобі одному скарги я відкрив свої.
13 Співайте Господу! Всевишнього хваліть!
Бо від зловмисників життя убогого рятує Він.
Шоста скарга Єремії
14 Хай буде проклятий той день,
коли я народився!
Благословення хай не буде дню тому,
коли мати моя призвела мене на світ.
15 Хай буде проклятий той чоловік,
що батькові моєму приніс ту новину:
«Син в тебе народився, хлопчик!»—
що викликало радість в нього превелику.
16 Хай буде чоловік той, мов міста,
які Господь повинищив[e] без жалю.
Хай чує він тривоги крик уранці
і звук сурми, що б’є на сполох вдень.
17 За те, що він не вбив мене в утробі,
щоб мати моя стала могилою моєю,
не давши мені побачити цей світ.
18 Навіщо ж я з утроби вийшов,
щоб бачити нещастя та страждання?
В ганьбі я доживу недовгий вік.
Господь відмовляє Седекії
21 Ось слово, що було Єремії від Господа, коли цар Седекія прислав до нього Пашхура[f], сина Малкії, і священика Софонію, сина Маасії. Вони сказали: 2 «Спитай-но Господа, що буде далі, бо цар Вавилона воює проти нас. Господь, можливо, зробить якесь чудо, як Він колись робив, і той від нас відступить».
3 Та Єремія відповів їм: «Ось що скажіть Седекії, 4 бо Господь Бог Ізраїлю мовить: „Я оберну проти вас ті мечі, що в руках ваших, ту зброю, що ви нею воюєте проти царя Вавилона та халдеїв, які обложили вас за міським муром. Незабаром, Єрусалим перетвориться на стан ворожий. 5 Сам Я воюватиму проти вас, над вами занесу Свою могутню руку з гнівом, люттю і шалом. 6 Поб’ю Я мешканців міста цього як людину, так і тварину—усі помруть вони від страшної чуми. 7 А після того. Я віддам Седекію, царя Юдеї, і слуг його, й народ, і тих, що лишаться в місті тому після чуми, війни й голодомору, в руки Навуходоносора, царя вавилонського, та в руки їхніх ворогів, у руки тих, які полюють на їхні життя. Поб’є їх Навуходоносор вістрям меча, не викаже ні милосердя, ні пощади, ані жалю”». Так каже Господь. 8 Ти скажеш людям цим: «Ось що Господь каже: „Даю вам вибір між дорогами життя й смерті— 9 той, хто лишається у місті цьому, помре в бою, від голоду, чи від чуми. Хто ж вийде з міста цього і потрапить до рук халдеїв, що проти вас воюють, той збереже життя. 10 Кажу так, бо намір маю покарати місто це, а не нагородити. Єрусалим віддадуть у руки царя вавилонського, і спалить він його вогнем шаленим”».
11 І скажи дому царя Юдеї:
«Почуйте слово Господа.
12 Доме Давида, ось що Господь каже:
„Судіть по справедливості щодня
і пограбованих від рук гнобителя рятуйте,
бо гнів Мій вибухне і спалить все вогнем незгасним
за ті гріхи, що вчинили ви.
13 Я проти тебе, хто живе в долині,
мов скеля посеред рівнини.
Я проти вас, які говорять: „Хто злякає нас?
Хто увійде у домівку нашу?”»
Так каже Господь.
14 «Я покараю вас за вашими ділами,—
Господь каже,—розпалю вогонь у цьому лісі
і пожере він геть усе навкруг».
Суд над царями
22 Ось що Господь каже: «Іди до палацу царя юдейського й промов там слово це. 2 Ти скажеш: „Слухай слово Господа, царю юдейський, ти, що сидиш на престолі Давидовім, слуги і люди твої, що проходять крізь брами ці”. 3 Ось що Господь каже: „Робіть що праведне і справедливе: рятуйте пограбованого від руки гнобителя, не кривдіть, не чиніть зла чужинцю, сироті, ані вдові, не проливайте безвинної крові у місці цьому. 4 Якщо сумлінно будете виконувати те, що Я кажу вам, тоді царі, які сидітимуть на престолі Давидовім, і далі проходитимуть крізь брами палацу єрусалимського: верхи на конях і колісницях, разом із вельможами й слугами. 5 Але якщо не будете слухати слово це, Собою клянуся, що цей палац буде зруйновано”». Так каже Господь.
6 Мовлю так, бо Господь каже про палац юдейського царя:
«Ти, наче, ліс ґілеадський для Мене,
немов вершина гір Ливанських,
однак тебе пустелею безлюдною зроблю.
7 Нашлю на твій палац руйнівників,
зі зброєю своєю буде кожен.
Вони величні кедрові колони порубають,
і вкинуть у вогонь.
8 Багато народів пройде цим містом, питаючи одне одного: „Чому Господь зробив таке із цим великим містом?” 9 І відповідатимуть їм: „Бо ці люди відцуралися Заповіту Всевишнього, їхнього Бога. Іншим богам вклонялися і служили вони”».
Суд над Йоагазом
10 Не плачте за померлим царем[g],
не побивайтеся за ним.
За тим плачте гірко, хто іде із міста,
бо він уже не повернеться сюди,
Йоагаз не побачить більше рідної землі.
11 Бо ось що Господь сказав про Шаллума[h], сина Йосії, царя юдейського, який посів місце батька свого. Він із цього місця вийшов, та більше сюди не повернеться. 12 Помре він там, куди його в неволю заслано, і більш ніколи не побачить Єрусалима землі.
Суд над Єгоякимом
13 Горе тому, хто свій палац несправедливістю будує[i],
свої світлиці надбудовує беззаконням,
хто змушує ближнього служить задурно,
не платячи йому зароблених грошей.
14 Єгояким каже: «Я собі збудую
палац великий із просторими світлицями».
Він вікна прорубує,
стіни кедром обшиває і червоним фарбує.
15 «Чи величі додасть тобі великий кедр?
Твій батько мав удосталь їжі і пиття.
Чинив він те, що справедливе й чесне,
тож і у нього все було гаразд.
16 За скривджених і бідних він завжди був,
тож і у нього все було гаразд.
„Чи ж це не означає „знать Мене”?»—
Господь каже.
17 Ти ж дбаєш тільки про неправедну наживу,
про те, як би невинну кров пролить,
як би пригнобити і знищити невинних.
18 Тож ось що Господь Бог каже
про Єгоякима, сина Йосії, царя Юдеї:
«Люди Юдеї не тужитимуть за ним:
„В печалі я, о брате мій!”
Чи „О горе, сестро моя!”
І не тужитимуть: „О горе, володарю!”
Чи „Горе, ваша величність!”
19 Немов осла іздохлого його поховають,
витягнуть за браму єрусалимську і кинуть.
20 Ти піднімись, Юдеє, на Ливанські гори
і так гукни, щоб голос твій почули у Башані.
Кричи на кручах Авариму[j],
бо всіх, кого любила ти, розбито.
21 Юдеє, Я попереджав тебе про небезпеку,
та ти відказала: „Слухати не буду!”
Така ж у тебе звичка з юних літ,
ти голосу Мого не слухалась ніколи.
22 Вітер віднесе всіх пастухів твоїх,
всі, хто тебе любили, підуть у полон,
тоді ти будеш зганьблена й принижена
за нечестивість свою.
23 О царю Єгоякиме,
ти мешкаєш в палаці з кедра дебелого,
немов в землі Ливанській.
Гадаєш марно, що в небезпеці життя твоє,
але стогнатимеш ти, коли настане біль,
немов той біль, що в жінки при пологах».
Суд над Єгояхином
24 «Так само правда, як і те, що Я живу,—каже Господь,—навіть якби подоба Єгояхина[k], сина Єгоякима, царя Юдеї, був перснем на Моїй правиці, навіть тоді б Я його зірвав з пальця. 25 Я віддам тебе у руки тих, хто смерті твоєї хоче, тим, кого боїшся ти: Навуходоносору, царю вавилонському та халдеям. 26 Я викину тебе і матір твою в чужу землю, де ви не народились, там й помрете. 27 Єгояхине, не бачити тобі одвіку землі рідної, хоч як не прагнула б душа повернення.
28 Єгояхин—нікчемний битий глечик!
Він нікому не потрібний посуд!
Чому ж тоді буде відкинуто його
й нащадків його в землю, якої вони не знають?
29 О земле, земле, земле!
Слухай слово Господа!»
30 Ось що Всевишній каже:
«Запам’ятайте чоловіка цього як бездітного,
як такого, що успіхів не мав усе своє життя,
бо жоден з його роду
не сидітиме на престолі Давидовім
і не царюватиме в Юдеї».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International