Beginning
Послання Господа про народи
46 Ось слово Господа пророку Єремії щодо народів.
Щодо Єгипту
2 Це послання про військо фараона Неко, царя Єгипту, розбитого при Карчеміші на річці Євфрат Навуходоносором, царем вавилонським, на четвертому році царювання Єгоякима[a], сина Йосії, царя Юдеї:
3 «Готуйте щити, великі й малі,
до бою ставайте!
4 Коней сідлайте, шикуйтеся, шоломи вдягніть,
списи шліфуйте, у панцир вберіться.
5 Та що це я бачу?
Вони налякані, вони тікають.
Побито їхніх воїнів,
вони п’ятами накивали.
Не обертаючись, тікають, бо жах їх охопив».
Так каже Господь:
6 «Та спритним не втекти,
не врятуватись дужим.
На півночі біля ріки Євфрату
вони спіткнулися і впали.
7 Хто то здіймається, мов Ніл,
немов високі хвилі річкові?
8 Здіймається Єгипет, наче Ніл,
немов високі хвилі річкові.
Він каже: „Я здіймуся, покрию землю,
змету міста із мешканцями разом”.
9 Рушайте, коні!
Колісниці, мчіть шалено!
Вперед, бійці, чоловіки із Кушу[b] й Путу зі щитами,
мужі і з Лідії із луками своїми.
10 Той день належатиме Богу,
Господу Всемогутньому,
то день відплати Його люті.
Меч буде жерти, доки не насититься,
аж доки спрагу не вгамує кров’ю ворогів.
Господь, Господь Усемогутній принесе пожертву
в землі північній на ріці Євфрат.
11 Єгипет, йди до Ґілеада і візьми бальзаму!
Але даремно шукати ліки,
бо зцілення тобі не буде.
12 Народи про твою ганьбу почують,
а твій плач наповнить землю,
твої бійці одне об одного спіткнулися і впали».
13 Ось слово Господа пророку Єремії про те, як Навуходоносор, цар Вавилону, прийшов напасти на Єгипет.
14 «Оголоси в Єгипті, проголоси в Миґдолі
і об’яви в Мемфісі й Тапанесі:
„Лаштуйтеся до бою,
бо меч пожер усіх навколо”.
15 Єгипте, армії твої побито.
Вони не билися проти ворога їхнього,
бо Господь покарав їх.
16 Примусив Він спіткнутися людей,
одне на одного попадали вони.
Вони казатимуть: „Вставайте,
повернемось до нашого народу,
і до землі, де народились,
втечем від цього згубного меча гнобителя”».
17 Вони кричали там:
«Той фараон, Єгипту цар—лиш галас,
велику славу втратив він».
18 «Так само правда, як і те, що Я живу,—
каже Цар, чиє ім’я Господь Усемогутній,—
загарбник невблаганно наближається,
він, мов Тавор[c] серед гір,
мов Кармел понад морем.
19 Складай собі для виселення речі, дочко Єгипту,
адже Мемфіс обернеться на пустелю
і буде спалений, безлюдний буде.
20 Єгипет—прекрасна телиця,
але на неї ґедзь із півночі[d] летить.
21 У її лавах найманці, і ті немов вгодовані телята,
але й вони втекли, встояти неспроможні,
бо прийшов день жаху, кари день.
22 Вона шипить, мов змія повзуча,
бо вороги ідуть у повній силі,
до неї приступають із сокирами, мов дроворуби».
23 «Вони рубатимуть її ліси[e],—Господь каже,—
хоч їх неміряно було,
було їх більше, аніж сарани,
—нелічені і неозорі.
24 Єгипет буде зганьблено,
північним зайдам буде віддано його».
25 Господь Всемогутній, Бог Ізраїлю, каже: «Я покараю Амона, бога Тевеса[f], фараона, Єгипет і всіх богів й царів його та тих, хто покладається на фараона. 26 Я їх віддам у руки тих, що прагне вбити їх: Навуходоносору, царю вавилонському, і слугам його. А потім, однак, Єгипет заселено буде, як у давнину».
Так каже Господь:
27 «А ти, слуго Мій Якове, не бійся,
не бентежся, Ізраїле,
бо Я поверну вас із країв далеких,
нащадків ваших поверну з вигнання.
Повернеться Яків, спокійний буде і безпечний,
і не лякатиме його ніхто».
28 «Не бійся, Якове, слуго Мій,—
Господь каже,—бо Я з тобою,
Я вигублю усі народи,
поміж яких тебе розкидав.
Я тебе не вигублю,
але Я тебе покараю справедливо».
Послання про филистимлян
47 Це слово Господа, що було пророку Єремії щодо филистимлян перед тим, як фараон напав на Ґазу.
2 Ось що Господь каже:
«Армії чужинців-ворогів ринуть із півночі,
стануть вони як води бурхливі.
Затоплять вони усю землю
і все що на ній живе:
міста і мешканців усіх.
Кричатиме люд,
і голоситиме кожен живий.
3 Під тупіт бойових могутніх його коней,
під гуркіт колісниць його, під стук коліс.
Батьки на допомогу дітям не прийдуть,
бо руки в них зомліють.
4 Бо день настане той,
щоб вигубити всіх филистимлян,
які лишилися у Тирі і Сидоні.
Бо вигубить Господь филистимлян
на березі Кафтора[g].
5 Чоловіки у Ґазі поголили голови свої[h],
а люди Ашкелона оніміли.
Останки в полі,
доки різати будете себе?[i]
6 О меч Господній! Коли ти вже спочинеш!
Сховайся в піхву, відпочинь і заспокойся!
7 Та як же заспокоїтись йому?
Господь віддав йому наказ,
націлив Він його на Ашкелон і узбережжя».
Послання про Моав
48 Щодо Моава, ось що Господь Всемогутній, Бог Ізраїлю, каже[j]:
«Горе тобі, гора Нево,[k]
бо буде спустошення тобі,
Киріатаїму—сором і загарбання,
а твердині—розпач і руїна.
2 І більше не величатимуть Моав;
в Хешбоні[l] змова проти неї:
„Ходімо й винищимо цей народ дощенту”.
І ти, Мадмене,[m] змовкнеш,
бо меч іде на тебе.
3 Прислухайся до криків із Хоронаїма:
спустошення, біда велика.
4 Моав розбито буде вщент,
крик дітлахів її лунатиме навколо.
5 Вони ридатимуть усю дорогу до Лугіта,
униз в Хоронаїм вони в сльозах йтимуть.
6 Тікайте! Своє життя рятуйте.
Прикиньтеся кущем[n], що вітер несе по пустелі.
7 Оскільки покладався на свої діла й багатство,
в полон захоплять і тебе.
Хемош[o] піде в неволю
зі священиками й своїми князями.
8 У кожне місто прийде руйнівник,
і жодне місто не врятується.
Долини загинуть, рівнини спорожніють,
бо так сказав Господь.
9 Дайте Моавові крила,[p] щоб полетіти могла,
бо справді руїною стане вона,
усі міста її спустошаться і обезлюдніють.
10 Прокляття тим,
хто недбайливий у ділах Господніх[q],
прокляття тим,
хто стримує свій меч кровопролиття.
11 У спокої Моав від юних днів,
відпочиває, мов вино, що відстоюється.
Вона в неволю не пішла.
Тому ж і смак лишився, й запах не змінився».
12 «Та дні надходять,—так Господь каже,—
коли пошлю переливачів до неї[r],
і виллють її, а глечики порозбивають».
13 Тоді Моав засоромиться Хемоша[s], як і народ Ізраїлю засоромився, що покладався на Бетел.
14 «Та як ви можете казати:
„Ми—воїни, хоробрі та могутні?”
15 Впаде Моав, міста її стоятимуть порожні;
найкращі парубки в різні впадуть,—
говорить Цар, чиє ім’я—Господь Усемогутній.—
16 Моавова погибель на порозі,
не за горами вже її біда.
17 Тужіть по ній, усі її сусіди,
усі, кому вона відома.
Скажіть: „Як зламано цей скіпетр могутній,
як переламано це берло дивовижне!”»
18 Зійди з височини своєї слави,
сядь поміж спраглих на засушеній землі,
дочки Дівона[t] мешканець,
бо руйнівник Моаву на тебе повстає,
зруйновано твої твердині.
19 Стань при дорозі і дивися,
той, хто живе у Ароері.
Спитай у втікача і у втікачки,
спитай їх: «Що сталося?»
20 «Зганьблено Моав, бо побито.
Голосіть і ридайте!
Оголосіть в Арноні[u], що зруйновано Моав.
21 Суд прийшов на рівнину:
в Холон, в Ягзу і в Мефаат,
22 в Дівон, в Нево і в Бет-Дівлатаїмі,
23 і на Киріатаїм, і в Бет-Ґамул, і в Бет-Меон,
24 у Керіот і в Боцру—
у всі міста землі Моаву, далекі і близькі.
25 Зрубаю ріг[v] Моаву,
правицю її зламаю,—каже так Господь.—
26 Напоїть її п’яною, бо Господа зневажила вона.
Нехай Моав качається в блювотині своїй,
хай посміховиськом стане для народів!»
27 «Моав, чи насміхалася з Ізраїлю не ти?
Чи не зі злодіями зловлено її,
що ти хитала головою, коли про неї говорила?
28 Міста покиньте і живіть на скелях,
мешканці Моаву,
як голуби, що гніздяться при вході у печеру.
29 Наслухалися ми вже про Моава пиху,
його зухвальство й вихвалення,
про його бундючність.
30 Її зухвальство знаю Я,
та воно марне,—Господь каже,—
не дасть воно нічого.
31 Тому Я за Моавом голосити буду,
Я за Моавом буду сльози лити.
Лементуватиму по людях Кир-Гаресета.
32 З народом Язера Я плачу за Язер,
о винограднику Сівми.
Твої галуззя досягали моря,
сягнули до моря Язерського.
Руйнівник напав на твої плоди і на твій виноград.
33 Радість і щастя пішли з плодючих ланів і городів Моаву,
зробив Я таке, що вино із чавила не ллється.
І не радіє більше винороб,
хоча й кричить, та не від радості».
34 «Кричать від болю люди від Хешобона до Елеале й до Ягаза, від Зоара до Хоронаїма, і до Еґлат-Шелішії, бо навіть води Німріма повисихали. 35 Я покладу в Моаві край,—Господь каже,—жертвоприношенням по узвишшях і ладану кадіння богам його. 36 Тож Моє серце тужить над Моавом, мов сопілка, і серце, мов сопілка, плаче за людьми Кир-Гаресета. Багатство, що вони надбали, пішли у небуття. 37 Кожна голова поголена, кожна борода обтята,[w] порізи на руках й веретище на кожнім». 38 «На всіх дахах Моава і на кожному майдані міста—лемент, бо Я розбив Моав, як посуд непотрібний,—Господь каже.— 39 Як же її розбито! Голосіть! Як відвернулася вона в ганьбі! Тепер то посміховисько і страх для всіх довкола».
40 Бо ось що Господь каже:
«Стережися! Ось з небес орел ширяє,
і простирає крила над Моавом.
41 Міста країни цієї будуть здобуті,
а твердині зруйновані.
І того дня у воїнів Моаву серце перелякане буде,
немов у жінки при пологах.
42 Моав пощезне із-поміж народів,
бо вище Господа він возвеличував себе».
43 Так каже Господь каже:
«Жах, яма й пастка жде тебе, о мешканець Моаву.
44 Той, хто тікатиме від жаху, в яму упаде,
хто вибереться з ями, в пастку втрапить,
бо наведу Я все це на Моав в рік покарання».
Так Господь каже:
45 «В тіні Хешбона втікачі безсилі,
вогонь з Хешбона вийшов, а полум’я з Сихона[x]
і пожерло моавську старшину, та всіх пихатих галасунів.
46 Горе тобі, Моаве!
Загинули люди Хемоша,
в неволю забрали синів твоїх
і дочок твоїх погнали в полон».
47 «Та Я поверну із неволі Моав у прийдешні дні»,—Господь каже.
Отак кінчається пророцтво про суд над Моавом.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International