Beginning
Самарію та Ізраїль буде покарано
1 Ось слово Господнє, що було Михею з Морешета за часів Йотама, Агаза та Езекії, царів Юдеї, з’ява, яку він побачив щодо Самарії та Єрусалима:
2 «Послухайте, усі народи,
усі, хто на землі живе[a].
Нехай Володар мій Господь
прийде зі Свого святого храму,
та засвідчить проти вас.
3 Дивіться ж бо, Господь виходить з храму Свого,
Він зійде вниз й ходитиме узвишшями[b] землі.
4 Під Ним розтануть гори,
як віск розтане від вогню.
Тоді розкриються долини,
немов вода, що вниз стікає з гори крутої.
5 Все це сталося через гріх Якова,
через переступ народу[c] Ізраїля.
Гріх Самарії
Який же то гріх Якова?
Хіба це не Самарія його на гріх штовхнула?
Де знаходяться узвишшя у Юдеї?
Вони в Єрусалимі!
6 Тож Я зроблю Самарію руїною у полі,
де тільки й можна, що саджати виноград.
Я камені її скочу в долину і оголю підвалини її.
7 Усіх її бовванів буде геть розбито,
згорять у вогні усі ідоли її,
які вона заробила розпустою.
Зруйную Я усіх її бовванів,
бо Самарія заробила увесь свій скарб
тільки своєю невірністю Мені[d].
Тож все те багатство
буде пограбоване народом невірним Мені».
Велика печаль Михея
8 То ж через все, що трапиться,
я буду у жалобі й ходитиму голий-босий.
Я голоситиму, немов шакал,
і наче страус, буду я кричати.
9 Бо незцілимі самарійські рани,
оскільки вже її хвороби[e] дійшли аж до Юдеї,
сягнули брам Мого народу, брам єрусалимських.
10 Не кажіть про це в Ґаті,[f] не плачте в Акке[g].
В поросі з горя викачайтеся в Бет-Офрі[h].
11 Голі і зганьблені, йдіть, люди Шафіра.
Жителі Цаанана не вийдуть[i].
Вказує туга Бет-Езела,
що там не буде вам підтримки[j].
12 Бо мешканці Марота[k] зомліють,
сподіваючись на добру новину,
натомість лихо Господнє зійшло в Єрусалим.
13 Запрягайте коней в колісницю, мешканці Лахиша[l]!
Гріхи Ізраїлю[m] повторюєте ви.
Гріх головний дочки Сіону—
то сподівання на коней і колісниці.
14 Тож віддаси дари прощальні Морешет-Ґату[n],
будинки Бет-Ахзива—омана[o] для царів Ізраїлю.
15 До вас, населення Мареші,
Я приведу загарбників,[p]
які пограбують все, що маєш ти.
Слава Ізраїлю сягне Адуллама[q].
16 Обстрижися й поголися[r] тому,
що ти ридатимеш за безцінними дітьми своїми.
Зроби собі лисину, мов у орла[s] в ознаку суму,
бо їх від тебе силою віднімуть
й вишлють в вигнання.
Лихі наміри
2 Горе вам, підступні лиходії,
хто вигадує гріховні плани.
Ви замишляєте лихе в своїх ліжках,
та здійснюєте ці наміри з вранішнім сонцем,
тому що ви маєте силу здійснити злобні наміри свої.
2 Ви прагнете землі й забираєте її,
ви хочете будинків й загарбуєте їх,
ви чините насильство людині та дому її,
людині й тому, що вона у спадок має.
Господь задумує кару над людьми
3 Бо ось що говорить Господь:
«Задумую кару Я проти роду цього лихого,
і від нещастя вас ніщо не порятує[t].
Не будете ви гордо походжати,
адже страшні часи для вас настануть.
4 Люди тоді про вас співатимуть
тужних пісень й промовлятимуть:
„Нас знищено!
Змінив Господь народу мого жереб.
Як міг від мене Він забрати це?
Він нечестивців наділив землею нашою.
5 І ось чому, коли за жеребом ділити землю будуть,
із вас нікого не залишиться,
хто б міг дістати свою частку”».
Михея просять не проповідувати
6 І проповідують вони:
«Не проповідуй! Не пророкуй цього,
і тоді ганьба не вкриє нас!»
7 Дім Якова говорить:
«Хіба ж у Господа терпець урвався?
Хіба ж Він може так вчинити?
Хіба ж слова Його добра не чинять
тому, хто праведно живе?»
8 «Та ви встаєте, наче ворог, проти Мого народу.
Останню сорочку здираєте з людини мирної,
що повз іде з безпечними думками,
повертаючись з війни[u].
9 Жінок Мого народу
ви із затишних осель прогнали.
В дітей забрали їхніх назавжди благословення,
що дав Я їм.
10 Вставайте й геть ідіть,
бо зруйнували ви цю землю вщент,
тож тут вам не спочити.
За вашу нечестивість буде вигублена країна ця!
Тож велика руїна настане в ті часи!
11 Ці люди не бажають слухати Мене,
але якщо якийсь шахрай їм брехати стане,
то вони залюбки повірять йому.
Вони, навіть, приймуть того лжепророка,
який їм скаже: „Настануть кращі часи,
коли буде досхочу вина і пива”.
Господь збере Свій народ
12 Я справді вас зберу, народе Якова, усіх.
Я справді позбираю рештки Ізраїлю.
Я позбираю їх разом, немов овець в отару,
мов череду налякану у загорожу,
тож наповниться земля галасом багатьох народів.
13 Той, хто проломиться крізь огорожу,
стане поперед ними.
Вони проломляться і крізь ворота вийдуть.
Господь ітиме їхній перед ними».
Вожді ізраїльські винні у кривді
3 І я сказав:
«Слухайте, провідники народу[v] Якова,
ізраїльські вельможі.
Знати ви повинні,
що справедливість є!
2 Ненавидите ви добро,
лиш зло вам до душі.
Ви лупите шкіру з людей,
з кісток здираєте ви їхню плоть.
3 Ви тіло пожираєте Мого народу,
здираєте з них шкіру і трощите кістки,
немов збираєтесь варити м’ясо в казані.
4 Ви до Господа звертатиметься, і Він не відповість,
ховатиме від вас Своє обличчя за кривду всю,
що скоїли ви».
Лжепророки
5 Ось що Господь сказав про тих пророків, що з пантелику збили мій народ:
«Вони обіцяють благоденство тим, хто їжу їм дає,
але проголошують священну війну проти тих,
хто не годує їх.
6 Тому ви й видінь не бачите в ночі,
майбутнє невідомо вам—
то лиш темрява сама.
Бо сонце, й те сховається від цих пророків,
і потемніє день над ними.
7 Збентежаться усі, хто бачить з’яви,
і присоромленими будуть віщуни.
Усі вони затулять присоромлено роти,
оскільки Бог не відповів їм».
Михей—справжній пророк Божий
8 А я—від Духу Господа,
я повен сили, справедливості і моці.
Тож можу Якову я про його переступи сказати
й Ізраїлю повідати про його гріх.
Провідників ізраїльських буде звинувачено
9 Почуйте, дому Якова провідники,
і ви, ізраїльські вельможі,
хто зневажає справедливість
і перекручує усе, що правим є.
10 Ви збудували Сіон на крові,
Єрусалим на кривді звели.
11 Його правителі приймають рішення за хабарі,
його священики за плату вчать,
його пророки майбуття за гроші провіщають.
Вони на Господа надії покладають, кажуть:
«Господь Всевишній серед нас,
тож не спіткає нас ніяке лихо».
12 Тож через вас Сіон розорять наче поле,
Єрусалим спустошать, і буде там руїна.
Храмова гора на пагорб[w] обернеться,
чагарником порослий.
Закон прийде з Єрусалима
4 Настануть дні,[x] коли гора,
на якій встановлено храм Господній,
стане найвищою з-поміж усіх гір.
І нескінченними потоками сюди
будуть сходитися люди всіх народів.
2 Чимало люду прийде й скаже:
«Ходім, зійдемо на Господню гору,
до дому Бога Якова.
Всевишній нас навчить Свого шляху,
щоб ми ходили тільки-но Його путями[y]».
Бо вчення Боже із Сіону вийде,
а слово Господа—з Єрусалима по всьому світу.
3 Тоді Господь судитиме всі племена,
вирішувати справи могутніх і віддалених народів.
Вони перекують мечі свої на рала,
а списи—на серпи, щоб жати жито.
Народи припинять воювати між собою;
люди ніколи більше не будуть готуватися до війни.
4 Сидіти буде кожен під лозою
своєю і під віттям фіґових дерев.
Ніхто не їх злякає,
бо Господь Бог Всемогутній так сказав!
5 Хоча усі народи можуть жити
і шанувати кожен свого бога,
ми ж житимемо, Бога нашого шануючи повік.
Повернеться царство
6 Господь говорить:
«Єрусалиме скалічена й розвіяна була,
відчула вона біль та Божу кару,
але ж Я її до Себе поверну.
7 Я так зроблю,
щоб вижили лише люди цього „скаліченого” міста.
Їх вигнано було з їхньої землі,
але Я їх зміцню й могутнім народом зроблю».
І буде ними керувати Господь з гори Сіон,
відтоді і повік.
8 А щодо тебе, вартова башто Отари[z],
прийшов твій час.
Офель, дочка Сіону,
до тебе повернуться колишня влада й царство.
Чому Ізраїль мусить іти до Вавилона
9 Чому так плачеш ти? Хіба нема царя у тебе?
Хіба загинув той порадник твій,
бо тяжкі твої муки, наче у жінки при пологах.
10 Звивайся з болю і кричи, дочко Сіону,[aa] наче при пологах,
бо мусиш ти тепер із міста вийти
й жити в чистім полі.
До Вавилона мусиш йти,
і там тебе врятують.
Там викупить тебе Господь із вражих рук.
Господь вигубить інші народи
11 Багато народів зібралося війною проти тебе,
і кажуть: «Дивись, ось гора Сіон,
давайте-но зруйнуємо її».
12 Вони не розуміють, що Господь планує,
не знають вони намірів Його.
Він справді їх зібрав,
щоб розчавити мов збіжжя на току.
Ізраїль переможе своїх ворогів
13 «Вставай і молоти, дочко Сіону,
тебе Я міццю неймовірною наділю:
роги твої будуть неначе з заліза,
копита ж—з бронзи.
Чимало потрощиш ти народів,
та Господу присвятиш їхню здобич,
багатство їхнє—Володарю цілого світу віддаш».
5 Збирайся військом, о могутнє місто[ab],
бо нас вороги довкола обложили,
та кийком ударили підступно по щоці Суддю Ізраїлю.
Цар народиться у Віфлеємі
2 А ти, Віфлеєме-Ефрато[ac],
найменше з містечок в Юдеї,[ad]
та вийде із тебе правитель Ізраїлю Мій.
Його коріння—у часах прадавніх.
3 Він ворогам віддасть їх до пори,
коли народження настане мить[ae].
І решта братів повернеться до народу Ізраїлю.
4 Й постане Він і буде пасти Свій народ
із силою Господньою,
із величчю наймення Господа Бога Його.
І житимуть вони в безпеці,
бо до країв землі сягне Його величчя.
5 Це ж він, хто принесе нам мир,
коли Ассирія прийде у край наш
й топтатиме укріплені фортеці наші.
Тоді ми[af] оберем
сім пастухів та вісім князів[ag].
6 І пастимуть вони край Ассирійський мечем,
край Німродський[ah]—оголеним лезом.
Вони врятують[ai] від Ассирії нас,
якщо вона прийде у край наш
і кордон потопче.
7 Вцілілі з дому Якова тоді посеред багатьох народів
немов роса Господня будуть,
немов дощу краплини на траві,
що на людину не чекає,
і не залежить від синів людських.
8 І рештки дому Якова розкидані
поміж численними народами:
мов лев між диких звірів,
мов левеня серед отар овечих,
та не врятуватися від нього,
коли він нападає, то рве й роздирає.
9 Ти руку занеси на ворогів своїх
й здолаєш їх усіх.
Народ покладатиметься на Бога
10 «Тоді,—Господь говорить,—
понищу Я усіх твоїх коней,
потрощу колісниці твої.
11 Я вигублю міста землі твоєї
і всі твої твердині поруйную.
12 Чаклунство вирву Я із рук твоїх,
і віщунів у тебе більш не буде.
13 Бовванів Я твоїх зруйную,
не поклонятимешся більше ти
творінню рук своїх.
14 Повириваю з-поміж тебе стовпи Ашери[aj],
і поруйную Я твоїх бовванів[ak].
15 У гніві й люті Я помщуся народам,
які не слухали Мене».
Скарга Господа
6 Почуйте, що Господь говорить:
«Вставай і справу перед горами оголоси[al],
примусь узвишшя чути голос твій.
2 Почуйте звинувачення Господнє, гори,
що споконвіку стоять.
Господь бо звинувачує народ Свій,
Він зможе довести Ізраїля провину.
3 Народе Мій, що Я тобі зробив?
Хіба Я випробував твоє терпіння?
Засвідчуй проти Мене!
4 Тебе Я справді вивів із Єгипту,
я з рабства викупив тебе.
Послав Я Мойсея, Аарона й Міріам перед тобою.
5 Народе мій, згадай,
що замишляв Валак, моавський цар,
як Валаам, Беора син, йому сказав:
„Від Шиттима до Ґілґала[am]
ти маєш знати праведність Господню”.
Чого Бог хоче від нас
6 Хтось запитає:
„Із чим наблизитись до Господа мені,
з чим поклонятися Всевишньому Богу?
Чи з жертвами всеспалення іти,
чи йти до Нього з однолітніми телятами?
7 Чи буде втішений Господь баранів тисячею
й неміряними ріками олії?
А чи віддати первістка свого за злочин мій,
віддати плід утроби за гріхи?”
8 Господь сказав тобі, о чоловіче,
що є добре й чого Господь від тебе вимагає:
чинити справедливо, любити милосердя
й жити у покорі Богу.
Що чинили ізраїльтяни
9 Голос Господа кличе до міста:
„Хто мудрий, поважатиме ім’я Господа[an].
Тож уважно слухайте Того,
хто карає дубком Своїм нещадним![ao]”
10 Чи є іще скарби, неправдою здобуті,
у домі нечестивих?
Чи є ще проклята нечесна міра?
11 Чи можу Я схвалить вагу брехливу
або облудні гирі для ваг?
12 Багатії у місті цьому завжди чинили кривду,
а мешканці його—брехливі,
бо вони не знають, як казати правду.
13 Ось Я завдам тобі удару руйнівного,
нищівного за гріхи твої.
14 Ти їстимеш, але не наїсися,
і порожнечу відчуватимеш в нутрі[ap].
Ти захищатимеш народ, але воїни з мечами
поб’ють людей, яких ти (Ізраїль) врятувала.
15 Ти будеш сіяти, але не жати,
чавитимеш оливки, та не споживатимеш оливи,
ти виноград чавитимеш, але не питимеш вина.
16 Накази Омрі[aq] ти виконуєш сумлінно,
всі звичаї лихі, що в домі царському Агава,
виконуєш, приймаєш їхні всі поради.
Тому віддам тебе Я на поталу
і насміхатимуться люди з вас.
Дістанеться тобі зневага від народів інших[ar]».
Михей засмучений злом, що коять люди
7 О горе мені, я мов сад після збору плодів,
немов виноградник, як зірвано грона з лози.
Немає кетяга, аби покуштувати,
ані добірних смокв, яких душа так прагне.
2 Немає більше відданих людей у краї,
і жодного порядного немає.
Усі замислюють, як засідку зробити і вбити,
одне на одного з тенетами полюють.
3 І вміло руки їхні чинять зло.
Вельможа і суддя вимагають хабарі,
народ усе їм робить на догоду.
4 Найкращий з них, немов шипшина,
найправедніший—гірший за колючий живопліт.
День покарання близько
Час покарання,
проголошений твоїми пророками[as], вже близько.
Година покарання вашого прийшла!
Від збентеження не врятуватись вам!
5 Не покладайтесь на сусіда,
не довіряйтеся найближчим друзям.
Пильнуй, що кажеш ти своїй коханій (дружині).
6 Бо зневажає син батька свого,
дочка на матір повстає,
невістка на свекруху,
і найлютіші вороги людини—її домашні.
Господь Спаситель
7 То буду Господа я виглядати,
чекатиму терпляче я на Бога, Спасителя мого.
Мій Бог мене почує!
8 Не зловтішайся з мене, враже,
бо хоч я впав, та підведусь,
хоч я у темряві, Господь мені за світло.
Господь вибачає
9 Я мушу зносити Господній гнів,
бо проти Нього Я згрішив.
Нарешті Він розсудить
і вирок справедливий винесе мені.
Він виведе мене на світло,
і я побачу праведність Його.
10 Побачать вороги мої,
і вкриються ганьбою.
Я збиткуватимуся з тих, хто говорив мені:
«То де ж Господь твій Бог?»
І я побачу, як їх топчуть люди,
так само, як і вулиці брудні.
Повернення Ізраїлю
11 Надходить день відбудови мурів твоїх,
то буде день, коли розширяться твої кордони.
12 Прийдуть до тебе того дня всі рештки:
від Ассирії і до Єгипту, і від Єгипту до річки Євфрат,
від моря і до моря, від гір до гір.
13 Лежатимуть спустошені навколишні краї за те,
що їхні мешканці вчинили.
14 Паси овець, якими володієш, ґирлиґою своєю,
вони живуть на самоті в лісах, та на горі Кармел.
Нехай пасуться у Башані й Ґілеаді,
як то було за давнішніх часів.
15 О Господи, Ти обіцяв:
«Як і у день, коли ви вийшли із земель Єгипту,
явлю Я чудеса Свої».
16 Нехай народи міць Мою побачать,
засоромляться нехай своєї сили.
Нехай уста свої руками затуляють,
та вуха затуливши, відмовляться слухати.
17 Хай качаються в поросі, наче та гадюка,
немов комахи, що плазують по землі.
Нехай тремтять, хай з жахом повиходять із фортець
до Господа, до Бога нашого,
нехай тремтять в повазі, Тебе боячись!
18 Хто Бог іще такий, як Ти?
Хто вибачає нечестиві вчинки,
прощає злочини Свого народу решткам,
хто не тримає зла і виявляє милосердя залюбки?
19 Він знову змилосердиться над нами
і скине всі наші гріхи в морські глибини.
20 Ти Якову вірний будеш
і Аврааму[at] явиш Свою ласку,
як присягнувся нашим пращурам за давніх ще часів.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International