Beginning

Зцілення паралізованого

(Мк. 2:1-12; Лк. 5:17-26)

9 Ісус знову сів у човен і, перепливши озеро, повернувся назад до Свого міста. ² І принесли люди до Нього паралізованого чоловіка, який лежав у ліжку. Побачивши, як сильно вони вірують, Ісус мовив до немічного: «Сину Мій, гріхи твої прощені».

³ Деякі книжники почули, що сказав Ісус, та почали говорити поміж собою: «Він зневажає Бога Своїми словами!» ⁴ Оскільки Ісус знав думки їхні, то сказав їм: «Чому такі недобрі думки в серцях ваших? ⁵ Що легше сказати: „Твої гріхи прощені!” чи „Вставай і ходи?” ⁶ Але Я доведу вам, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи». І мовив Він до паралізованого: «Вставай, бери постіль свою і йди додому!»

⁷ Вставши, немічний подався додому. ⁸ Коли люди побачили це, то вони були приголомшені, і почали хвалити Бога за те, що Господь дав Людині таку силу.

Покликання Левія (Матвія)

(Мк. 2:13-17; Лк. 5:27-32)

⁹ Коли Ісус ішов звідти, то побачив чоловіка на ім’я Матвій, який сидів у будці, збираючи податки. Ісус сказав йому: «Слідуй за Мною!» Тож Матвій встав і вирушив за Ним. ¹⁰ І сталося так, що коли Ісус їв у домі Матвія, багато збирачів податків та грішників прийшло, і посідали вони за стіл разом з Ісусом і Його учнями. ¹¹ Побачивши те, фарисеї почали питати Ісусових учнів: «Чому ваш Учитель їсть за одним столом зі збирачами податків та грішниками?»

¹² Почувши це, Ісус сказав їм: «Не здоровим потрібен лікар, а хворим. ¹³ Отож ідіть і поміркуйте, що означають ці слова: „Я хочу милосердя, а не пожертв”^(A), бо Я прийшов, щоб покликати не праведників, а грішників до покаяння».

Про піст

(Мк. 2:18-22; Лк. 5:33-39)

¹⁴ Тоді учні Іоана підійшли до Ісуса й запитали Його: «Чому ми й фарисеї часто постимося, а Твої учні—ні?»

¹⁵ Ісус відповів на те: «Чи бачили ви колись, щоб друзі нареченого постилися на весіллі, поки молодий ще з ними? Та прийде час, коли молодий залишить їх, тоді вони й засумують і почнуть поститися.

¹⁶ До старої одежі не пришивають латки з неусадженої тканини, бо вона збіжиться й відірветься від старої тканини і діра буде ще більшою. ¹⁷ Ніхто не наливає молоде вино в старі міхи, бо вони розірвуться, тож вино розіллється, а міхи зіпсуються. Навпаки, нового вина потрібні нові міхи, щоб зберегти і одне і друге».

Воскресіння дочки Яїра та зцілення хворої на кровотечу

(Мк. 5:21-43; Лк. 8:40-56)

¹⁸ Поки Ісус усе це казав, до Нього прийшов голова синагоги, і впавши долілиць, мовив: «Щойно померла моя донька, прийди та торкнутися рукою Своєю до неї, щоб вона ожила». ¹⁹ Тоді Ісус встав і рушив за ним разом зі Своїми учнями.

²⁰ У натовпі, що йшов за ними, була жінка, яка вже дванадцять років страждала від кровотечі. Вона підійшла до Ісуса ззаду й торкнулася краю Його плаща. ²¹ Вона зробила так, бо сказала собі: «Якщо я торкнуся Його одягу, то одужаю». ²² Озирнувшись, Ісус побачив її і сказав: «Будь щаслива, дочко! Віра твоя зцілила тебе!» І жінка одразу одужала.

^23-24 Коли Ісус прийшов до оселі Яїра, Він побачив музиків, які грали похоронні мелодії, та приголомшених людей. Ісус сказав: «Вийдіть! Вона не померла, а просто спить». Почувши це, люди почали насміхатися з Нього. ²⁵ Коли ж їх прогнали, Ісус увійшов до кімнати, взяв за руку дівчинку, й вона встала. ²⁶ Чутки про це розійшлися по всій тій країні.

Ісус зціляє інших

²⁷ Коли Ісус подався звідти, двоє сліпців ішли слідом за Ним і кричали: «Сину Давидів, змилуйся над нами!» ²⁸ І коли Він увійшов у дім, сліпці наблизилися до Нього. Тоді Ісус мовив до них: «Чи вірите ви в те, що Я знову зможу зробити вас зрячими?» Ті відповіли: «Так, Господи». ²⁹ Ісус торкнувся їхніх очей і сказав: «Оскільки вірите, що Я зможу зробити вас зрячими, то ж так тому і бути». ³⁰ І зір повернувся до них. Та Ісус суворо застеріг їх, кажучи: «Нехай же ніхто про це не дізнається». ³¹ Але коли вони пішли, то рознесли чутку про це по всіх усюдах.

Ісус виліковує німого

³² В той час, коли вони виходили, до Ісуса привели німого чоловіка, одержимого нечистим духом. ³³ Тільки-но Ісус вигнав біса з нього, як німий почав говорити. Люди в натовпі здивувалися, мовивши: «Нічого подібного ще не траплялося в Ізраїлі». ³⁴ Та фарисеї казали: «Він виганяє нечистих владою володаря демонів!»

Ісус співчуває людям

³⁵ Ісус ходив усіма містами та селами, навчаючи в синагогах, проповідуючи Євангелію про Царство Боже, виліковуючи всі хвороби та недуги. ³⁶ Коли Він бачив натовпи людей, співчуття до них проймало Його, бо були вони знесилені й безпорадні, наче вівці без пастуха. ³⁷ Тоді Ісус сказав Своїм учням: «Жнива великі, та мало робітників. ³⁸ Отже, моліться Господу, власникові врожаю, щоб послав робітників на Свої жнива».

Ісус виряджає Своїх апостолів

(Мк. 3:13-19; 6:7-13; Лк. 6:12-16; 9:1-6)

10 Ісус покликав дванадцять апостолів, Своїх учнів, і наділив їх владою виганяти нечистих духів та зціляти від різних недугів та хвороб. ² Ось імена дванадцятьох апостолів:

^5-6 Ісус вирядив цих дванадцятьох і наказав їм: «Не ходіть до поганських земель, ані до самарійського міста, а йдіть до народу ізраїльського—заблудлих овець. ⁷ Йдіть і проповідуйте, кажучи: „Царство Боже наближається”. ⁸ Лікуйте хворих, воскрешайте мертвих, зціляйте прокажених, виганяйте нечистих духів. Ви одержуєте цю владу даром, то й допомагайте іншим даром. ^9-10 Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ні міді, ні запасної одежини чи сандалів, ані палиці. Кажу вам так, бо робітнику буде дано все, що він потребує.

¹¹ І як зайдете до міста чи села, то знайдіть там достойного чоловіка й лишайтеся в нього, доки не залишите те місто. ¹² Входячи в дім, привітайте його словами: „Мир дому цьому!” ¹³ Якщо мешканці того дому гостинно привітають вас, тоді він достойний вашого миру. Якщо ж ні, то нехай ваш мир повернеться до вас. ¹⁴ А якщо десь вас не приймуть або не слухатимуть вашого слова, то залишіть те місто й обтрусіть порох з ніг ваших^[a]. ¹⁵ Істинно кажу вам, що навіть людям Содома і Ґоморри легше поведеться Судного Дня, ніж тому негостинному місту».

Ісус попереджає апостолів про переслідування

(Мк. 13:9-13; Лк. 21:12-17)

¹⁶ «Знайте ж, що Я посилаю вас, як отих ягнят до вовчої зграї. Тож будьте мудрими, мов змії, та невинними, мов голуби. ¹⁷ Стережіться людей, бо вони віддадуть вас до суду й битимуть батогами у синагогах. ¹⁸ Вас приведуть на суд правителів та царів за те, що ви Мої учні. Це дасть вам можливість свідчити про Мене перед ними та поганами. ¹⁹ Коли ж вас заарештують, не турбуйтеся про те, що і як казати, бо на той час ви матимете що сказати. ²⁰ Пам’ятайте, що то не ви говоритимете, а Дух Отця вашого промовлятиме вашими устами.

²¹ Брат видасть брата на смерть, а батьки віддадуть дітей своїх. Діти повстануть проти батьків своїх і віддадуть їх на смерть. ²² І ненавидітимуть вас усі за те, що ви йшли за Мною, але той, хто витерпить усе до кінця, врятується. ²³ Коли вас переслідуватимуть в одному місті, то тікайте до іншого. Істинно кажу вам: ви ще не встигнете обійти всіх міст ізраїльських, як прийде Син Людський.

²⁴ Учень—не важливіший за вчителя свого, а слуга—за свого господаря. ²⁵ Учневі потрібно радіти, коли його сприймають як вчителя, а слузі—як пана його. Якщо люди називають Мене, голову родини, Вельзевулом, то наскільки певніше є те, що вони ображатимуть і вас, і домашніх ваших!»

Бійтеся Бога, не людей

(Лк. 12:2-7)

²⁶ «Тож не бійтеся людей. Немає нічого прихованого, що не відкриється, і нічого таємного, що не стане відомим. ²⁷ Те, що Я кажу вам у пітьмі^[b], кажіть при світлі^[c], а що кажу вам пошепки, проголошуйте, щоб усі почули.

²⁸ Більше не бійтеся тих, хто може вбити тіло, бо вони не можуть вбити душу вашу. Краще бійтеся Бога, Який може знищити і душу й тіло в пеклі. ²⁹ Чи не за гріш продається пара горобців? А жоден з них не помре без відома Отця вашого! ³⁰ Господь навіть знає скільки волосся на головах ваших! ³¹ То ж не бійтеся—ви значно важливіші, ніж зграя горобців!»

Не соромтеся своєї віри

(Лк. 12:8-9)

³² «Кожного, хто визнає Мене перед людьми, Я також визнаю перед Отцем Моїм Небесним. ³³ Якщо ж хтось зречеться Мене перед людьми, того і Я зречусь перед Отцем Небесним».

Ісус прийшов, щоб розділити людей

(Лк. 12:51-53; 14:26-27)

³⁴ «Не думайте, що Я прийшов, щоб принести мир на землю. Не мир Я приніс, а меч. ³⁵ Я прийшов, аби

³⁷ Той, хто любить батька чи матір, сина чи дочку свою більше, ніж Мене, не гідний Мене. ³⁸ Хто не бере й не несе хреста страждання свого і не йде за Мною, той не гідний Мене. ³⁹ Хто намагатиметься врятувати своє життя, загубить його, але ж хто віддасть життя за Мене, той здобуде життя істинне».

Господь благословить тих, хто щиро прийме вас

(Мк. 9:41)

⁴⁰ «Хто приймає вас, той приймає Мене, а хто приймає Мене, той приймає й Того, Хто послав Мене. ⁴¹ Хто приймає пророка тому, що то пророк—той одержить винагороду пророчу, а хто приймає праведного чоловіка тому, що то праведний, одержить винагороду праведного. ⁴² Кожний, хто допоможе чим-небудь одному з цих найменших учнів Моїх, хоч би напоївши його прохолодною водою, бо то Мій учень, істинно кажу вам—той неодмінно одержить винагороду свою».