Beginning
Ісус передрікає руйнування Єрусалимського храму
(Мк. 13:1-31; Лк. 21:5-33)
24 Коли Ісус вийшов з подвір’я храму і пішов далі, до Нього підійшли учні, щоб показати Йому храмові будівлі. 2 Та Ісус сказав їм: «Чи бачите ви всі ці споруди? Істинно кажу вам: у майбутньому, каменя на камені тут не залишиться: все буде зруйноване»[a].
3 Згодом, коли Ісус знаходився на Оливній горі, учні Його прийшли і наодинці спитали Ісуса: «Скажи нам, коли це станеться? І яке буде знамення Твого повернення й приходу кінця світу?» 4 У відповідь Ісус мовив до них: «Стережіться, щоб ніхто вас не обдурив. 5 Бо чимало прийде людей, які користуватимуться іменем Моїм, кажучи: „Я—Христос”,—і багатьох вони обдурять.
6 Як почуєте ви відлуння близьких боїв, та дізнаєтеся про віддаленні битви, не лякайтеся; це неодмінно має статися, але це ще не кінець. 7 Народ повстане проти народу, а царство—проти царства. Прийде голод, й землетруси траплятимуться в різних кінцях світу. 8 Та все це буде лише початком мук і страждань, то лише перші перейми, на зразок тих, що жінка має під час пологів. 9 Люди пойдуть проти вас, та віддадуть на страждання і смерть. Вас ненавидітимуть усі народи за те, що ви йшли за Мною.
10 В той час багато людей зневіриться та відцурається своєї віри. Вони зраджуватимуть і ненавидітимуть одне одного. 11 І з’явиться багато лжепророків, й обдурюватимуть багатьох людей. 12 Через те, що запанує беззаконня, любов у багатьох віруючих охолоне. 13 Але той, хто витерпить усе до кінця, врятується.
14 І ця Добра Звістка, Євангелія про Царство Боже, проповідуватиметься по всьому світі як свідчення для всіх народів. Отоді настане кінець».
Спустошення Єрусалиму
15-16 «І коли ви побачите „гидоту спустошення”[b] на святому місці храму, про яку казав пророк Даниїл (той, хто читає, має зрозуміє, про що йдеться), то всі, хто лишатимуться в Юдеї на той час, змушені будуть рятувати життя, тікаючи в гори.
17-18 Вони мусять тікати не гаячи часу: хто сидітиме на даху своєї оселі, не повинен спускатися по свої пожитки, а хто працюватиме в полі, тому не слід забігати додому по вбрання своє. 19 Найтяжче буде в ті дні вагітним жінкам та матерям із немовлятами на руках!
20 Моліться, аби хоч не взимку те трапилося, та не в суботу, 21 бо то буде такий жах, якого світ не бачив від самого свого початку. Та у всі прийдешні часи—ніколи більше такого не буде.
22 І якби не Божа воля скоротити ті жахливі дні, то жоден не врятувався б. Господь скоротив дні ті тільки заради обранців Своїх.
23 І якщо у ті дні хтось скаже вам: „Дивіться! Ось Христос!” або „Ось Він!” Не вірте тому. 24 Бо чимало лжехристів та лжепророків з’явиться тоді. Вони показуватимуть знамення й творитимуть дива[c], намагаючись обдурити обраних Господом, якщо це можливо. 25 То ж стережіться! Я попередив вас заздалегідь. 26 Якщо хтось скаже вам: „Погляньте! Христос там, у пустелі!”—то не йдіть туди. Або якщо скажуть: „Дивіться! Він знаходиться в одній з віддалених кімнат”,—не вірте їм. 27 Коли Син Людський прийде, кожний побачить Його пришестя, подібно спалаху блискавки, котрий можна побачити звідусіль. 28 Туди, де є мертвечина, злітаються стерв’ятники, яких видно здалека.
29 Одразу ж після того лиха, ось що відбуватиметься:
сонце затьмариться,
і місяць перестане світити,
зірки впадуть з небес,
а всі небесні тіла зміняться[d].
30 І тоді на небі з’явиться знамення про прихід Сина Людського. І ридатимуть усі народи землі, коли побачать Сина Людського, Який йтиме по хмарах небесних з великою силою та славою. 31 Сурмитимуть голосно сурми, і пошле Він Ангелів Своїх, аби зібрали вони всіх обраних людей з усіх кінців світу.
32 Навчіться мудрості слухаючи притчу про фіґове дерево: як тільки на ньому з’являється тендітне гілля й розбруньковується молоде листя, ви знаєте, що літо вже близько. 33 Так само й ви, коли побачите всі ці події, про які Я що вам щойно казав, знайте: час настає, він уже на порозі. 34 Істинно кажу вам: усе це станеться ще за життя цього покоління. 35 Навіть якщо небо і земля знищені будуть, слова Мої не зникнуть ніколи».
Тільки Господу відому, коли настане час
(Мк. 13:32-37; Лк. 17:26-30, 34-36)
36 «Коли той день і та година настануть, про те невідомо нікому: ні Ангелам Небесним, ані Синові—лише один Отець знає. 37 Як це було за часів Ноя, так буде і в годину пришестя Сина Людського. 38 Як це було в дні перед потопом: люди їли, пили, одружувалися, віддавали до шлюбу своїх дітей, аж до того дня, доки Ной не ввійшов в свій ковчег. 39 І ніхто нічого не знав, доки потоп не знищив їх усіх. І станеться так само в час пришестя Сина Людського.
40 У той час двоє чоловіків працюватимуть у полі: одного з них буде взято, а другий залишиться. 41 Дві жінки разом молотимуть зерно на жорнах: одну з них буде взято, а друга залишиться.
42 Тож будьте готові, оскільки не знаєте, якого дня Господь прийде. 43 І пам’ятайте, що якби господар знав, о котрій годині вночі прокрадеться злодій, то пильнував би й не дозволив тому вдертися до хати. 44 Ось чому й вам слід бути напоготові, бо Син Людський прийде тоді, коли ви Його не чекатимете».
Добрі та погані слуги
(Лк. 12:41-48)
45 «Хто є вірним і розсудливим слугою, якого господар поставив над усіма іншими слугами, щоб він вчасно годував їх? 46 Щасливий той слуга, якого хазяїн застане в ту мить, коли він саме виконуватиме свій обов’язок! 47 Істинно кажу вам, що господар призначить його управляти своїм маєтком.
48-49 Уявіть собі навпаки, поганого слугу, який говорить сам собі: „Мій господар забарився”,—і тоді почне бити інших слуг, їсти й пити з п’яницями. 50 Але господар слуги прийде того дня, коли той його не чекатиме, і тієї години, що слуга не сподіватиметься. 51 Господар жорстоко покарає[e] його і призначить йому місце серед лицемірів, де чутно буде лише ридання і скрегіт зубів від болю».
Притча про десятьох дівчат
25 «Того дня Царство Боже буде подібне до десятьох дівчат, які взяли свої світильники й вийшли назустріч нареченому. 2 П’ятеро з них були легковажні, а інші п’ятеро—розумні. 3 Легковажні взяли світильники та забули олію для них. 4 Розумні ж разом із світильниками прихопили й олію в глечиках.
5 Оскільки наречений забарився, вони почали дрімати і позасинали. 6 Опівночі хтось загукав: „Дивіться! Он наречений іде! Зустрічайте його!” 7 Тієї ж миті усі дівчата підхопилися й приготували свої світильники. 8 І легковажні попросили в розумних: „Дайте нам трохи олії. Наші світильники гаснуть!” 9 Але у відповідь ті мовили: „Не можемо, бо на всіх не вистачить. Краще йдіть і придбайте собі у крамаря”.
10 Поки ті ходили купувати олію, з’явився наречений, і дівчата, які залишилися й були готові, вирушили з ним на весілля. Коли ж вони прийшли, то зачинили за собою двері. 11 Зрештою з’явилися й ті дівчата, які ходили по олію, і кажуть: „Господарю! Господарю! Відчини нам двері!” 12 Але той відповідає: „Істинно кажу вам: я вас не знаю!” 13 Отже, будьте пильними, бо вам не відомий день і час, коли Син Людський прийде».
Притча про таланти
(Лк. 19:11-27)
14 «Царство Боже подібне до того чоловіка, який перш ніж рушити в подорож, покликав своїх слуг і доручив їм пильнувати своє майно. 15-16 Одному він дав п’ять талантів[f], другому—два, а третьому—один. Кожного наділив за здібностями та й поїхав. Одразу ж той, що одержав п’ять талантів, пустив їх в обіг і заробив іще п’ять. 17 Так само зробив і той, який одержав два таланти. Він також вклав їх у справу й заробив ще два. 18 А третій, який одержав один талант, пішов і закопав гроші в землю.
19 Багато часу минуло, поки господар повернувся і зажадав їхнього звіту. 20 Чоловік, який одержав п’ять талантів, приніс до господаря його п’ять талантів і ще п’ять зароблених, мовивши: „Господарю, ти доручив мені п’ять талантів, а ось іще п’ять, що я заробив”. 21 Тоді той сказав йому на це: „Гарна праця, ти добрий і вірний слуга! Оскільки ти добре впорався з цією малою сумою, я доручу тобі велику. Іди й розділи разом зі мною цю радість”.
22 Тоді підійшов той слуга, який одержав два таланти від свого господаря, і мовив: „Господарю, ти доручив мені два таланти, а ось іще два, що я заробив”. 23 Хазяїн відповів йому на це: „Молодець! Ти добрий і вірний слуга! Ти добре впорався з цією малою сумою. Отже, я доручу тобі більшу. Іди й розділи зі мною цю радість”.
24 І підійшов до нього той, який одержав один талант, і мовив: „Господарю, я знаю, що ти жорстокий. Збираєш урожай там, де нічого не садив, жнеш там, де нічого не сіяв. 25 Тому я злякався і пішов та й закопав гроші в землю. Ось, забери своє!”
26 У відповідь той мовив: „Ти поганий і ледачий слуга! Знаєш, що я збираю врожай там, де не садив, і жну там, де не сіяв. 27 Тобі слід було пустити гроші в обіг[g], то ж повернувшись, я б і своє одержав, і прибуток мав. 28 Заберіть у нього талант і віддайте тому, хто має десять. 29 Кожному, хто має, додасться ще більше і матиме він надміру, а у того, в кого нічого не має, відніметься і той дріб’язок, що йому належить. 30 Нікчемного слугу киньте геть в темряву кромішню, туди, де плач і скрегіт зубів від болю”».
Син Людський судитиме світ
31 «Коли Син Людський прийде у славі Своїй з усіма Ангелами Своїми, Він сяде на троні Своєму величному. 32 І тоді зберуться перед Ним усі народи, і Він розділить людей, як пастух відділяє овець від кіз у стаді своєму. 33 Він збере овець праворуч від себе, а кіз—ліворуч. 34 І тоді Цар промовить до тих, хто праворуч: „Прийдіть, благословенні Отцем Моїм і успадкуйте Царство, призначене вам від дня створення світу. 35-36 Це вам нагорода, бо голодного Мене ви нагодували, а спраглого напоїли. Перехожому Мені дали притулок, нагого вдягнули, хворого доглядали, а коли Я був у в’язниці, ви прийшли провідати Мене”.
37 І тоді праведні запитають: „Господи, коли це ми бачили Тебе голодним і нагодували, а спраглого напоїли? 38 Коли це було, щоб ми перехожому Тобі дали притулок, а нагого вдягнули? 39 Коли ми бачили Тебе недужим, і коли це Ми приходили до Тебе у в’язницю?” 40 Тоді Цар відповість їм: „Істинно кажу вам: все, що ви робили для когось із найменших братів Моїх, ви це робили для Мене”.
41 Тоді скаже Цар до тих, хто буде ліворуч від Нього: „Геть від Мене, ви, прокляті, геть у вогонь вічний, що приготований дияволові та його ангелам. 42 Це вам покарання за те, що голодного Мене ви не нагодували, а спраглого не напоїли. 43 Перехожому Мені не дали притулку, а нагому не дали ніякої одежини. Коли ж Я був хворий і у в’язниці, ви не подбали про Мене”.
44 І тоді вони у відповідь скажуть: „Господи, коли таке було, щоб ми Тебе бачили голодним чи спраглим, перехожим мандрівником чи нагим, хворим чи ув’язненим—і не допомогли Тобі?” 45 А Він їм на те: „Істинно кажу вам: щоразу, коли ви відмовляли в допомозі одному з братів Моїх найменших, ви відмовляли й Мені”. 46 І приймуть тоді всі неправедні вічну кару, а праведні—вічне життя».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International