Beginning

Суд над Павлом

24 Через п’ять днів первосвященик Ананія прийшов до Кесарії з кількома старійшинами та правником на ім’я Тертул. Вони висунули свої звинувачення проти Павла в присутності правителя Фелікса.

^2-3 Покликавши Павла, Тертул почав звинувачувати його: «Вельмишановний Феліксе! Завдяки тобі ми насолоджуємося довгим миром. Завдяки завбачливості твоїй було проведено необхідні реформи для нашого народу. Завжди і повсюди ми визнаємо це з вдячністю. ⁴ Та щоб не гаяти багато твого часу, прошу тебе, будь такий ласкавий і вислухай наше коротеньке звинувачення. ⁵ Бо ми з’ясували, що цей чоловік—підбурювач. Він зчиняє заколот серед юдеїв у всьому світі й очолює секту Назарян^[a]. ⁶ До того ж він намагався осквернити храм, ⁷ але ми схопили його. [Тож ми хотіли судити його згідно з нашим Законом, але командир Лісій прийшов і силою відбив його у нас, ⁸ наказавши його обвинувачам прийти до тебе]^[b]. Розпитай його сам і від нього дізнаєшся про все те, в чому ми його звинувачуємо». ⁹ Юдеї підтримали звинувачення, підтвердивши, що все те правда.

Промова Павла

¹⁰ Коли правитель дав знак Павлові говорити, той промовив: «Знаючи, що ти, Феліксе, був суддею цього народу вже багато років, я з радістю буду захищатися. ¹¹ Як ти можеш перевірити, минуло не більше дванадцяти днів відтоді, як прийшов я до Єрусалиму на поклоніння. ¹² І ніхто не бачив, щоб я з кимось сперечався в храмі або підбурював народ у синагогах чи десь у місті. ¹³ Вони не можуть довести тобі ті звинувачення, що зараз висувають проти мене.

¹⁴ Але я справді визнаю перед тобою, що поклоняюся Богові батьків наших, згідно з „Дорогою Господньою”, який юдеї називають сектою. Я вірю в усе те, що говорить Закон Мойсея і що написано у книгах пророків. ¹⁵ Саме як і ці люди, я сподіваюся на Бога, сподіваюся, що буде воскресіння як праведних так і неправедних. ¹⁶ Тому й сам роблю все можливе, щоб мати чисте сумління перед Богом і людьми.

¹⁷ Після багатьох років відсутності прийшов я, щоб принести моєму народові дарунки для бідних і пожертви в храмі. ¹⁸ І поки я робив це, саме коли я здійснив обряд очищення^[c], вони знайшли мене. Там не було ні натовпу, ані безчинств. ¹⁹ Там було кілька юдеїв із Азії. Це саме вони мали б стати перед тобою і висловити свої звинувачення, якщо є в них щось проти мене. ²⁰ Або нехай присутні тут скажуть, що неправедного в тому, що сказав я, стоячи перед Синедріоном. ²¹ Хіба що одне, стоячи перед ними, я вигукнув: „Ви зараз судите мене за віру в воскресіння з мертвих”».

Ув’язнення Павла в Кесарії

²² Тоді Фелікс, добре обізнаний з усім, що стосується «Дороги Господньої», відклав слухання справи, сказавши: «Коли прийде командир Лісій, я вирішу цю справу». ²³ Він наказав одному з офіцерів^[d] тримати Павла під вартою, але пішов на деякі послаблення й дозволив близьким Павла піклуватися про нього.

²⁴ Через декілька днів Фелікс прийшов зі своєю дружиною Друзиллою (вона була юдейкою). Він послав по Павла й слухав, як той говорив про віру в Ісуса Христа. ²⁵ Та коли Павло почав говорити про праведність, стриманість і прийдешній суд, Фелікс злякався й промовив: «Поки що йди. Я покличу тебе, коли зможу». ²⁶ Водночас він сподівався, що Павло дасть йому хабар, тож часто посилав по Павла й розмовляв з ним.

²⁷ А через два роки на місце Фелікса прийшов Порцій Фест. Оскільки він хотів догодити юдеям, то й залишив Павла у в’язниці.

Павло перед Фестом

25 Отож Фест став правителем і через три дні прибув з Кесарії до Єрусалиму. ² Юдейські правителі і головні священики виклали свої звинувачення проти Павла перед Фестом. ³ Вони благали правителя зробити милість і відправити Павла до Єрусалиму (самі ж вони змовилися вбити його по дорозі). ⁴ Але Фест відповів, що Павла стережуть у Кесарії і що він сам невдовзі туди їде. ⁵ «Хай хтось із ваших вождів піде зі мною,—сказав він,—і нехай висунуть звинувачення проти цього чоловіка, якщо за ним є якась вина».

⁶ Пробувши там днів вісім-десять, Фест вирушив до Кесарії. Наступного ж дня посів він суддівське місце і звелів привести Павла. ⁷ Коли Павла привели, його обступили юдеї, які прийшли з Єрусалиму. Вони висунули проти нього багато серйозних звинувачень, але довести їх не могли. ⁸ Павло захищався, промовляючи: «Немає за мною ніякої провини ні проти Закону юдейського, ні проти храму, ні проти цезаря».

⁹ Але Фест хотів догодити юдеям. Тому він запитав Павла: «Ти хочеш йти до Єрусалиму, щоб я судив тебе там?» ¹⁰ На те Павло відповів: «Я зараз стою перед судом цезаря, де мене слід судити. Я нічого не скоїв юдеям, тобі й самому це добре відомо. ¹¹ Якщо ж я винен і зробив щось таке, що заслуговує смертної кари, то я не намагаюся уникнути її. Та оскільки немає правди у звинуваченнях цих людей, то ніхто не може їм мене видати. Я звертаюся до суду цезаревого».

¹² Фест, порадившись зі своїми помічниками, відповів: «Ти вимагав цезаревого суду, до цезаря й підеш».

Павло перед царем Аґриппою

¹³ Через кілька днів цар Аґриппа і Вереніка прибули до Кесарії, щоб привітати Феста. ¹⁴ Вони лишалися в Кесарії багато днів, і Фест розповів цареві про Павлову справу: «Є тут один чоловік, якого Фелікс залишив у тюрмі. ¹⁵ Коли я був в Єрусалимі, юдейські первосвященики й старійшини свідчили проти нього й вимагали його засудження і смерті. ¹⁶ Та я сказав їм, що це суперечить римським законам: видавати звинуваченого, доки він не зустрінеться віч-на-віч із тими, хто його звинувачує і не отримає можливості захистити себе від звинувачення.

¹⁷ Отож коли ті юдеї прибули сюди для суду, я не зволікав. Наступного ж дня я сів на суддівське місце й наказав привести Павла до мене. ¹⁸ Та коли вони стали свідчити проти нього, то не звинуватили його у жодному злочині на які я очікував. ¹⁹ Натомість вони сперечалися з ним з питань їхньої власної релігії і про Якогось Ісуса, Який помер, хоча Павло стверджував, що Той живий.

²⁰ У мене виникли сумніви щодо того, як розслідувати все це. Через те я запитав Павла, чи не хоче він стати перед судом в Єрусалимі. ²¹ Але Павло попросив, щоб його тримали до рішення імператора. Тож я наказав стерегти його доти, доки я зможу відправити його до цезаря в Рим».

²² На це Аґриппа промовив до Феста: «Я хотів би сам послухати цього чоловіка».

«Завтра ж ти його почуєш»,—відповів Фест.

²³ Отож наступного дня Аґриппа і Вереніка з великою пишністю прибули в суд. Вони ввійшли до судової палати, в якій були воєначальники та знать міста. Фест віддав наказ привести Павла.

²⁴ Тоді Фест сказав: «Царю Аґриппо і всі присутні тут, ви бачите цього чоловіка, на кого скаржилася мені юдейська громада і в Єрусалимі, й тут. Всі вони наполягали на тому, що цей чоловік не повинен жити. ²⁵ Але я не знайшов за ним ніякої провини, вартої смертної кари. Він сам вимагав імператорського суду, тож я й вирішив послати його до імператора. ²⁶ Але я не маю нічого конкретного проти нього, про що міг би написати імператорові. Ось чому я ставлю його перед вами і особливо перед тобою, царю Аґриппо, щоб після нашого розслідування мені було що написати імператору. ²⁷ Бо здається мені нерозсудливим посилати в’язня і не вказувати на висунуті проти нього звинувачення».

Промова Павла перед царем Аґриппою

26 Аґриппа звернувся до Павла: «Можеш говорити за себе». Тоді Павло підняв руку й почав промову на свій захист: ² «Царю Аґриппо! Я вважаю, що мені пощастило стояти сьогодні перед тобою і захищатися проти всього того, в чому мене звинувачують юдеї. ³ Адже ти обізнаний в усіх юдейських звичаях, знаєш усі спірні питання. Тому й прошу твого терпіння. Вислухай мене.

⁴ Всі юдеї знають, що життя моє від самого початку пройшло серед мого народу, а потім і в Єрусалимі. ⁵ Вони знають мене здавна і могли б засвідчити, якби захотіли, що жив я як фарисей—член найсуворішої секти нашої релігії. ⁶ І тепер за надію на обітницю, дану Богом нашим предкам, я стою перед судом. ⁷ Дванадцять племен нашого народу, сподіваючись на її здійснення, вдень і вночі сумлінно служать Богу. І саме за цю надію, о царю, мене й звинувачують юдеї! ⁸ Чому ви вважаєте неймовірним, що Бог воскрешає мертвих?

⁹ Я також вважав, що усіма силами мушу боротися проти Ісуса з Назарета. ¹⁰ Спочатку, я робив це в Єрусалимі, та чимало Божих людей кинув я до в’язниці, коли мав владу від головних священиків. І коли тих людей убивали, на те була і моя згода. ¹¹ У всіх синагогах я часто карав їх, намагаючись змусити їх проклинати Ісуса^[e]. Моїй люті проти них не було меж, і навіть в інших містах я переслідував їх.

¹² Одна з таких подорожей була в Дамаск із повноваженнями й дорученням від головних священиків. ¹³ По дорозі до Дамаска, десь опівдні, я побачив світло, що линуло з небес. Було воно яскравіше від сонця і сяйливо розлилося навколо мене й моїх супутників. ¹⁴ Ми всі попадали на землю, і тут я почув голос, що звертався до мене єврейською мовою: „Савле, Савле! Навіщо ти переслідуєш Мене? Коли ти перешкоджаєш Мені, ти лише собі завдаєш шкоди”.

¹⁵ Я запитав: „Хто ти, Господи?” І Він відповів: „Я Ісус, Якого ти переслідуєш. ¹⁶ Але підведися, встань на ноги. Я з’явився тобі, щоб призначити тебе слугою Своїм і свідком того, що ти вже про Мене почув, і того, що Я тобі ще покажу. ¹⁷ Я захищатиму тебе від народу юдейського і від поган, до яких тебе й посилаю. ¹⁸ Відкрий їм очі і допоможи зрозуміти істину, поверни їх від темряви до світла, від влади сатани до Бога, щоб відпустилися гріхи їхні, і щоб вони дістали місце серед тих, хто освячений вірою в Мене”.

¹⁹ Ось чому, царю Аґриппо, я не міг не коритися Небесному знаменню. ²⁰ Спершу я почав проповідувати людям Дамаска, потім у Єрусалимі й по всій Юдеї, а також і поганам, щоб вони покаялися й прийшли до Бога, і щоб вчинками своїми стверджували своє покаяння.

²¹ За все це юдеї схопили мене в храмі й намагалися вбити. ²² Але Бог допоміг мені, як і сьогодні допомагає. Тож стою я тут і свідчу людям простим і знатним. І свідчення моє—ні про що інше, як про те, що провіщали пророки й Мойсей: ²³ Христос зазнає смерті й першим воскресне з мертвих, та принесе світло^[f] істинного Бога як для народу юдейського, так і для поган».

Павло намагається переконати Аґриппу

²⁴ У той час, коли Павло ще продовжував говорити на свій захист, Фест голосно промовив: «Павле, ти втратив здоровий глузд! Велика вченість твоя привела тебе до божевілля».

²⁵ «Я не божевільний, вельмишановний Фесте,—відповів Павло.—І все, що кажу я, є правдиве і розумне. ²⁶ Все це добре відоме цареві Аґриппі, і я можу про це з ним вільно говорити. Я переконаний, що жодна з цих справ не пройшла повз його увагу, бо все це відбувалось на очах у всіх людей. ²⁷ Царю Аґриппо, чи віриш ти пророкам? Я знаю, що віриш».

²⁸ Аґриппа промовив до Павла: «Чи не думаєш ти, що зможеш мене так скоро переконати стати послідовником Христа?»

²⁹ На те Павло відповів: «Не в тому річ, скоро чи ні. Я ж молю Бога не тільки за тебе, а й за всіх, хто слухає мене сьогодні, щоб усі отримали спасіння і стали такими, як я. Звісно, я кажу не про ці кайдани, що на мені».

³⁰ Цар Аґриппа підвівся, а за ним підвелися намісник, Вереніка і всі ті, хто сиділи навколо. ³¹ Вийшовши з кімнати, вони заговорили між собою: «Цей чоловік не зробив нічого такого, що заслуговувало б на смертну кару або ув’язнення». ³² Аґриппа ж сказав Фестові: «Цього чоловіка можна було б звільнити, якби він не вимагав цезаревого суду».