Beginning

Вітання римлянам

1 ^1-2 Павло, слуга Христа Ісуса, покликаний Богом апостол, вибраний для того, щоб нести людям Добру Звістку Божу.

Про неї ще раніше сповіщали пророки у Святому Писанні. ^3-4 Ця Добра Звістка—про Сина Божого, Господа нашого Ісуса Христа. Як людина Він походив з роду Давидового, але Духом Святим^[a], був проголошений могутнім Сином Божим завдяки воскресінню з мертвих.

⁵ Від Нього я одержав велику благодать бути апостолом, щоб принести в ім’я Христа всім неюдеям смирення, народжене вірою. ⁶ Серед цих народів і ви, римляни, також покликані Богом належати Ісусу Христу. ⁷ Звертаюсь я до всіх вас, хто живе в Римі, кого Бог любить і покликав бути святим народом Божим. Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа!

Молитва подяки

⁸ Насамперед, я дякую моєму Богу через Ісуса Христа за вас усіх, бо люди всього світу говорять про вашу віру. ^9-10 Богу я служу всім своїм серцем і несу людям Добру Звістку про Його Сина. Бог—свідок мені в тому, що я постійно пам’ятаю вас. У своїх молитвах я завжди прошу Бога, щоб Він дозволив мені прийти до вас. ¹¹ Бо прагну я вас побачити, щоб розділити з вами той духовний дар, що надасть вам сили.

¹² Я маю на увазі те, що коли ми будемо разом, то зможемо підбадьорити одне одного через нашу віру: ви допоможете мені, а я допоможу вам. ¹³ Браття і сестри, я хочу, щоб ви знали, що багато разів я збирався до вас, щоб зібрати гарний урожай також серед вас, так само, як я вже зібрав серед інших народів, та на моєму шляху завжди вставали якісь перешкоди. ¹⁴ Я боржник перед усіма народами: як перед греками, так і перед варварами, як перед ученими, так і перед неосвіченими.

¹⁵ Ось чому я прагну проповідувати Добру Звістку і вам, хто живе в Римі. ¹⁶ І не соромлюся я Євангелії, бо це сила Божа для спасіння всіх віруючих—спершу юдеїв, а тоді й поган. ¹⁷ Бо Добра Звістка відкриває праведність Божу, яка ґрунтується на вірі—з самого початку й до кінця. Про це сказано у Святому Писанні: «Праведний вірою житиме»^(A).

Гнів Божий

¹⁸ Гнів Божий сходить з Неба на все лихе й неправедне, що чинять люди. Своєю неправедністю вони пригнічують істину. ¹⁹ Бог гнівається на них, бо все, що може бути відоме про Бога, досконально ясно, тому що Він зробив це ясним для людей.

^20-21 Від створення світу для людей стали ясними і зрозумілими Його незримі властивості—вічна сила Його і божественність. Це видно по тому, що Бог здійснив. Отже, немає людям виправдання за гріхи їхні, бо навіть знаючи Бога, вони не дякували й не прославляли Його. Вони знікчемніли думками своїми, а їхні нерозумні серця затьмарилися. ²² Хоча й назвали вони себе мудрими, та стали нерозумними. ²³ Вони проміняли славу невмирущого Бога на вигадані образи, подібні до смертних людей, птахів, тварин і гадів.

²⁴ Через те Бог віддав їх розпусті разом з гріховними прагненнями їхніх сердець. Він дозволив їм оскверняти свої тіла одне з одним. ²⁵ Вони проміняли істину про Бога на брехню, оскільки поклонялись і служили радше творінням, аніж Творцю, благословенному в віках. Амінь.

²⁶ Отож Бог полишив тих людей, віддавши їх ганебним пристрастям: жінки проміняли природні статеві стосунки на протиприродні. ²⁷ Так само і чоловіки залишили природні статеві стосунки з жінками й запалилися безсоромною пожадливістю одне до одного. Вони почали чинити сором поміж собою, і за те прийняли покарання, яке заслужили за свої збочення.

²⁸ Вони не вважали за потрібне визнавати Бога, тож Він віддав їх їхньому ж збоченому розуму, щоб чинили вони те, що не годиться робити. ²⁹ Ці люди сповнені всілякого гріха, злоби, себелюбства, скнарості, заздрощів, вбивства, розбрату, облуди й лихих думок про інших. Вони поширюють плітки, ³⁰ зводять наклепи, ненавидять Бога. Вони брутальні й самовпевнені, вихваляються перед іншими, вигадують, як вчинити зло, і не шанують своїх батьків. ³¹ Це нерозумні люди, котрі ніколи не виконують обіцянок; вони недобрі й немилосердні. ³² Навіть знаючи праведний Наказ Божий, що кожен, хто чинить таке, заслуговує на смерть, вони не лише чинять так, а й схвалюють вчинки подібних до себе.

Ви теж грішні

2 О, людино! Хоч би хто ти був, немає тобі виправдання, якщо ти судиш інших. Судячи іншого, засуджуєш себе, бо чиниш той самий гріх, як і ті, кого судиш. ² Ми знаємо, що Божий суд над тими, хто робить так—справедливий. ³ Невже ти вважаєш, що засуджуючи інших за такі самі вчинки, що й ти чиниш, тобі вдасться уникнути Божого суду? ⁴ Чи, може, ти зневажаєш Його велику доброту, терпимість і терпіння? Може, не розумієш, що Його доброта вказує тобі шлях до покаяння?

⁵ О, людино! Через свою впертість і нерозкаяне серце, ти помножуєш покарання Боже проти себе в день гніву, коли Праведний Суд Божий буде виявлений. ⁶ Бог відплатить кожному за його вчинки. ⁷ А тим, хто добрими вчинками шукає славу, пошану й безсмертя, Бог даруватиме вічне життя. ⁸ Бог відплатить гнівом і люттю тим, хто не йде шляхом праведним, а навпаки себелюбно служить неправді.

⁹ Лихо й страждання тому, хто чинить зло: спершу юдеям, а потім і поганам. ¹⁰ Нехай буде слава, мир і пошана кожному, хто чинить добро: спершу юдеям, а потім і поганам. ¹¹ Бог не дає переваги нікому.

¹² Хто згрішив, не маючи Закону, той і згине без Закону. Грішника, який знає Закон, буде засуджено за Законом. Бо немає різниці між тим грішником, котрий має Закон, і тим, який його не має. ¹³ Не ті праведні перед Богом, які чують Закон, а ті, хто його виконують. Тих буде виправдано.

¹⁴ Отже, якщо погани, не маючи Закону, з природи своєї дотримуються його, вони самі є Закон для себе, хоч і не мають Закону. ¹⁵ Вони показують, що те, чого Закон вимагає, записане в їхніх серцях. Свідомість їхня також свідчить про це, оскільки їхні думки інколи звинувачують, та інколи виправдовують їх. ¹⁶ І станеться те в День, коли Бог через Ісуса Христа судитиме людські таємні думки. Так свідчить Добра Звістка, яку я проповідую.

Юдеї і Закон

^17-21 Якщо ти називаєш себе юдеєм і покладаєшся на Закон, й пишаєшся своїм Богом, знаючи Його волю, і сповідуєш усе те, що є справді важливим, оскільки ти вивчив Закон; якщо ти впевнений у тому, що ти поводир для сліпців і світло для тих, хто у темряві; якщо ти наставник для нерозумних і вчитель для невігласів, бо ти маєш в Законі втілення знань та істини, то чому ж тоді ти, навчаючи інших, не навчиш себе? Чому ти, проповідуючи не красти, сам крадеш? ²² Чому стверджуючи, що людина не повинна чини перелюбу, сам чиниш? Чому відчуваючи огиду до бовванів, сам обкрадаєш храми? ²³ Чому хвалишся Законом, а сам ганьбиш Бога, порушуючи Закон? ²⁴ Як сказано у Святому Писанні: «Через вас ганьбиться ім’я Бога перед поганами»^(B).

²⁵ Обрізання має значення лише тоді, коли ти виконуєш Закон. Якщо ж порушуєш Закон, то наче ти ніколи й не обрізався. ²⁶ Якщо чоловікові не зробили обрізання, але він виконує все, що сказано в Законі, то це все одно, як коли б він був обрізаний.

²⁷ Вам, юдеї, зробили обрізання, й вам був даний написаний Закон, але ви ж порушуєте його. І той, хто на тілі своєму має необрізану плоть, але дотримується Закону, засудить вас. ²⁸ Бо справжній юдей не той, хто юдей тільки зовні, і не те справжнє обрізання, що лише на тілі. ²⁹ Справжній юдей це той, хто юдей у душі своїй. Істинне обрізання має бути в серці—за Духом, а не за буквою. Тож хвала такому чоловікові буде не від людей, а від Бога.

Всі люди грішні

3 Так у чому ж перевага юдеїв над іншими людьми, і яка користь від обрізання? ² Їхня перевага велика у багатьох відношеннях. Насамперед їм довірені Слова Божі. ³ А що як деякі з них невірні Богу? Їхня невірність не знищить вірність Божу. ⁴ Звісно, ні! Бог завжди правдивий, навіть якщо кожна людина неправдива. Як сказано у Святому Писанні:

⁵ Що скажемо ми, коли неправедність наша виявляє праведність Божу? Невже Бог несправедливий, коли гнівається на нас? (Так міркують деякі з людей). ⁶ Звісно, ні! Бо якби Бог був несправедливим, як міг би Він судити світ?

⁷ Ви можете заперечити: «Якщо Божа правда стала яснішою і Його слава збільшилася через мою неправду, то чому ж мене звинувачують, як якогось грішника?» ⁸ Це все одно, що сказати: «Творімо зло, щоб прийшло добре!» А дехто зводить наклеп на нас, вони стверджують, ніби ми навчаємо саме цього. Такі люди заслуговують на осуд!

⁹ Що ж виходить? Чи ми, юдеї, маємо перевагу над поганами? Анітрохи! Бо я вже казав, що як юдеї, так і неюдеї,—всі однаково винні у гріху. ¹⁰ Як сказано у Святому Писанні:

¹⁹ Зараз ми знаємо: все, що сказане в Законі, звернене до тих, кому Закон був даний. І це замкне уста всім, хто намагатиметься мовити хоч слово у своє виправдання, та щоб увесь світ був у відповіді перед судом Божим. ²⁰ Бо ніхто не може виправдатися перед Богом, виконуючи Закон. Адже Закон тільки виявляє очевидність гріха.

Бог робить людей праведними

²¹ Та зараз, незалежно від Закону, відкрилася правда Божа, хоча про це свідчать Закон і пророки. ²² Бог робить людей праведними через віру в Ісуса Христа^[b]. Всі люди рівні й немає між ними різниці. ²³ Бо всі люди згрішили, і всім їм бракує слави Божої.

²⁴ Усі люди стали праведні перед Богом завдяки дару Божої милості, завдяки визволенню, яке Бог здійснив через Ісуса Христа. ²⁵ Бог віддав Ісуса в жертву для прощення всіх гріхів людських через віру, і показав цим, що Він—справедливий. Адже завдяки Своїй терпимості, Він залишав усі гріхи, здійснені в минулому, без покарання. ²⁶ Він робив так, щоб нині показати справедливість Свою і щоб бути справедливим, водночас виправдовуючи тих, хто має віру у Ісуса.

²⁷ Чи є тоді чого пишатися собою? Немає! Чому? Тому що ми слідуємо за Законом віри, та не за Законом справ. ²⁸ Бо ми вважаємо, що людина стає праведною перед Богом вірою своєю, незалежно від виконання того, що вимагає Закон.

²⁹ Чи Бог належить лише юдеям? Хіба Він не належить також і неюдеям? Так, Він належить і їм. ³⁰ Оскільки Бог єдиний, то Він виправдає юдеїв^[c] і поган^[d] завдяки їхній вірі. ³¹ Чи скасовуємо ми Закон цією вірою? Зовсім ні! Навпаки, вірою ми встановлюємо Закон.