Beginning

Вітання коринтянам

1 ^1-2 Павло, покликаний бути апостолом Христа Ісуса волею Божою, разом із братом нашим у Христі Состеном до церкви Божої, що в Коринті, до людей відданих Богу в Христі Ісусі, яких Бог покликав бути святими, а також до всіх тих, хто повсюди молиться в ім’я Господа нашого^[a] Ісуса Христа, Господа їхнього і нашого. ³ Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого і від Господа Ісуса Христа.

Дяка Богу

⁴ Я завжди дякую моєму Богу за вас, за Божу благодать, що дана вам в Христі Ісусі. ⁵ Бо в Ньому ви збагатилися всім: і словом, і знанням. ⁶ Наше свідчення про Христа підтвердилося в вас. ⁷ Зараз ви маєте усі дари Божі, поки чекаєте приходу нашого Господа Ісуса Христа. ⁸ Він також повністю підтвердить у День другого Пришестя Господа нашого Ісуса Христа, що ви невинні. ⁹ Істинний і вірний Бог покликав вас до єднання зі Своїм Сином, нашим Господом Ісусом Христом.

Незгоди у Коринтській церкві

¹⁰ Я благаю вас, брати і сестри мої, іменем Господа нашого Ісуса Христа, щоб усі ви погоджувалися одне з одним, щоб не було розбрату між вами, і щоб були ви єдині в думках своїх і прагненнях. ¹¹ Бо стало мені відомо від Хлоїних домашніх, що між вами є суперечки. ¹² І ось що я маю на увазі: кожен із вас каже: «Я—прибічник Павла», «Я—Аполлосів», «Я—Кифин», «А я—прибічник Христа».

¹³ Хіба ж Христос розділився? Хіба був розіп’ятий за вас Павло? Чи, може, хрестилися ви в ім’я Павлове? ¹⁴ Я дякую Богові, що нікого з вас не хрестив, окрім Криспа і Ґая. ¹⁵ Тож ніхто з вас не може сказати, що хрестився моїм ім’ям. ¹⁶ Хрестив я ще Степанову родину, а щодо інших, то не пригадаю, чи хрестив я ще когось. ¹⁷ Бо Христос посилав мене не хрестити, а проповідувати Добру Звістку та без надмірного красномовства, щоб хрест^[b] Христовий не втратив сили своєї.

Христос—Божа сила і мудрість

¹⁸ Бо для тих, хто гине, учення про хрест—це дурниця, а для нас, хто спасенний, то є сила Божа. ¹⁹ Як сказано у Святому Писанні:

²⁰ Де той мудрець? Де той вчений? Де той мислитель, який належить часу нинішньому? Чи Бог не зробив мудрість світу цього безглуздою?

²¹ Світ своєю мудрістю не осягнув Бога. То Бог Своєю мудрістю вибрав для порятунку тих, хто вірить, хоч яке безглузде Вчення, що ми проповідуємо. ²² Юдеї вимагають чудесних знамень, а греки—мудрості. ²³ Ми ж проповідуємо про розіп’ятого Христа. Для юдеїв це вчення є образою, а для поган—безглуздям. ²⁴ І лиш покликані Богом, чи то юдеї, чи то погани, розуміють, що Христос—сила і мудрість Божа. ²⁵ Адже Боже «безглуздя» мудріше за людську мудрість, а Божа «неміч» міцніша за людську силу.

²⁶ Брати і сестри, подумайте про своє власне покликання! Небагато з вас були мудрими за людськими мірками. Небагато було й сильних, небагато шляхетних. ²⁷ Ні, Бог вибрав «нерозумних», щоб присоромити мудрих світу цього. Він вибрав немічних, щоб присоромити сильних. ^28-29 Бог вибрав усе принижене й зневажене, все «немічне», щоб знищити все те, що «чогось варте», щоб ніхто не вихвалявся перед лицем Божим.

³⁰ Він—джерело життя вашого в Ісусі Христі, Який став нашою мудрістю з Божої волі, нашою праведністю, нашим освяченням і нашою спокутою. ³¹ Адже сказано у Святому Писанні: «Хто хвалиться, той мусить хвалитися Господом»^(B).

Звістка про Христа

2 Тож прийшов я до вас, брати і сестри мої, проповідувати таємну Божу істину, не покладаючись на свою красномовність і мудрість. ² Находячись серед вас, я вирішив забути усе, крім Ісуса Христа і Його смерті на хресті. ³ Отже, я прийшов до вас, слабкий, пройнятий страхом і великим трепетом. ^4-5 Слова мої і проповіді були донесені не з переконливістю людської мудрості, а в доказах сили Духа. Нехай ваша віра спирається не на людську мудрість, а на Божу силу.

Божа мудрість

⁶ Ми справді навчаємо мудрості зрілих людей, але не мудрості нинішніх часів і не мудрості правителів світу цього, владі яких настане кінець. ⁷ Ми навчаємо таємної Божої мудрості, що була прихована від людей. Бог призначив її нам на славу іще до початку світу. ⁸ Це мудрість, про яку жоден із правителів цього світу не знав. Бо якби вони знали, то не розіп’яли б славного Господа. ⁹ Так сказано у Святому Писанні:

¹⁰ Та Бог відкрив нам це через Духа, Який знає все, навіть найприхованіші таємниці Божі.

¹¹ Бо хто з людей знає думки іншого? Тільки той дух, який в ньому живе. Так само ніхто не знає думок Божих, крім Духа Божого. ¹² А ми приймаємо не дух, який належить світу цьому, а Дух, Який йде від Бога, щоб знати те, що щедро було нам дароване Богом. ¹³ І говоримо ми про ці речі не словами, яких мудрість людська навчила нас, а словами, яких навчив нас Дух. Ми пояснюємо духовні речі, використовуючи слова від Духа.

¹⁴ Земна людина не сприймає істин, які відкриває Дух Божий. Вона вважає їх безглуздям, та не може зрозуміти це, бо їх можна оцінити тільки за допомогою Святого Духа. ¹⁵ А духовна людина може судити все, та її саму ніхто не може судити. ¹⁶ Сказано у Святому Писанні:

Але ми маємо розум і думки Христові.

Апостоли—слуги Христа

3 Брати і сестри мої, коли я з вами був, то не міг навчати вас як людей духовних. Навпаки, я мусив звертатися до вас як до людей мирських, як немовлят у Христі. ² Я проповідував вам, неначе напував вас молоком, а не годував твердою їжею, бо ви не спроможні були ще її спожити. Ви ще й зараз не здатні на це. ³ Ви й досі належите цьому світу. Якщо між вами є заздрощі й суперечки, то хіба не мирські ви є? Хіба не поводитесь, як усі люди цього світу?

⁴ Якщо хтось із вас каже: «Я послідовник Павла», а інший: «А я—Аполлоса»,—то хіба не як мирські люди ви чините? ⁵ А хто ж такий Аполлос, і хто такий Павло? Ми лише слуги, через яких ви стали віруючими. Ми виконали свою роботу, яку Господь призначив кожному із нас. ⁶ Я посіяв зерно, Аполлос полив його, але Бог є Той, Хто виростив.

⁷ Тож не має значення ні той, хто сіяв, ні той, хто поливав, а лише Бог, Який зростив. ⁸ І той, хто сіяв зерно, і той, хто поливав його, мають одну мету, і кожен буде нагороджений за свою працю. ⁹ Бо всі ми на службі у Бога, трудимося в Його ім’я, а ви—і нива Божа, й оселя Його.

¹⁰ Згідно з Божим даром, даним мені, я заклав фундамент, як той мудрий будівельник, а вже інший зводить на ньому споруду. Та кожен мусить дбати про те, як він будує. ¹¹ Але ніхто не може закласти іншого фундаменту, ніж той, що вже закладено, й фундамент той—Ісус Христос. ¹² Людина може будувати на цьому фундаменті з золота чи срібла, коштовного каміння чи дерева, сіна чи соломи.

¹³ Але робота кожного буде очевидна, бо настане День, і все стане зрозумілим, тому що той День прийде з вогнем. І вогонь випробує працю кожного і виявить її якість. ¹⁴ І якщо збудоване людиною вистоїть, то вона здобуде винагороду. ¹⁵ Чия ж споруда згорить, той зазнає втрати, а сам він буде врятований, уникнувши вогню.

Людина—храм Божий

¹⁶ Чи знаєте ви, що ви—храм^[c] Божий, і що Дух Божий живе в вас? ¹⁷ Якщо хтось зруйнує Божий храм, того Бог зруйнує, бо храм Божий—святий, а ви і є цим храмом. ¹⁸ Не обманюйте себе. Якщо хтось із вас вважає, що він розумний мудрістю цього світу, то йому слід стати «нерозумним», щоб здобути істинну мудрість. ¹⁹ Бо мудрість цього світу насправді є безглуздям для Бога. У Святому Писанні сказано: «Бог ловить мудрих на їхні ж хитрощі»^(E). ²⁰ І ще: «Господь знає, що думки мудрих—нікчемні»^(F). ^21-22 Тож не треба вихвалятися людьми. Бо все належить вам: чи то Павло, Аполлос або Кифа; чи то світ, життя, смерть, сучасне й майбутнє—все належить вам. ²³ Ви ж належите Христові, а Христос належить Богу.

Апостоли Христові

4 Ось як люди мають думати про нас, як про слуг Христових, котрим довірено таємні істини Божі. ² А ті, кому довірено таємниці, мусять бути гідними довіри. ³ Та мені байдуже, чи ви судитимете мене, чи якийсь інший суд людський, адже й сам я себе не суджу. ⁴ Сумління моє чисте, та не в цьому моє виправдання. Лише Господь мені суддя. ⁵ Тож не судіть передчасно, доки Господь не прийде. Він висвітлить усе, що приховано в темряві, й виявить таємні задуми сердець. І тоді буде кожному така похвала від Бога, на яку той заслуговує.

⁶ Брати і сестри мої, я показав усе це на прикладах Аполлоса і своєму власному прикладі заради вас, щоб ви змогли навчитись і зрозуміти значення цих слів: «Не йдіть далі того, що написано у Писанні»,—щоб ви не величалися одне перед одним. Щоб ви не підносили одних, зневажаючи інших. ⁷ Хто каже, що ти кращий за інших? І що ти маєш такого, що не було дано тобі? Але якщо все, що маєш ти, отримав як дарунок, то чого ж вихвалятися, наче лише своїми силами здобув усе це?

⁸ Ви вважаєте, що маєте все необхідне. Думаєте, що поставали багатіями й царями без нас. Хотів би я, щоб ви й справді були царями, тоді й ми могли б царювати разом з вами. ⁹ Та мені здається, що Бог дав нам, апостолам, останнє місце, зробив нас людьми приреченими до смерті. Адже ми стали видовищем для всього світу: як для Ангелів, так і для людей. ¹⁰ Ми нерозумні заради Христа, а ви вважаєте себе такими мудрими в Христі! Ми немічні, а ви похваляєтесь собою, кажучи, що ви дужі! Ви в пошані, а ми безславні!

¹¹ І досі ми голодні й спраглі, бідно одягнені, побиті й безпритульні. ¹² Тяжкою працею, власними руками добуваємо ми щоденний хліб свій. ¹³ Коли нас ганьблять, ми благословляємо; коли нас переслідують, ми терпимо; коли на нас зводять наклепи, ми втішаємо. Ми стали покидьками світу, порохом земним, що його люди й дотепер топчуть.

Будьте моїми послідовниками

¹⁴ Я пишу це не для того, щоб присоромити вас. Я застерігаю вас як улюблених дітей своїх. ¹⁵ Бо якби ви мали навіть десять тисяч наставників у Христі, ви не матимете багато батьків. Це я через Благовість дав вам життя в Ісусі Христі. ¹⁶ Тож благаю вас: наслідуйте мене. ¹⁷ Ось чому послав я до вас Тимофія^[d], мого улюбленого й вірного сина в Господі. Він нагадає вам шляхи мої в Христі Ісусі так само, як і я навчаю скрізь, у кожній церкві.

¹⁸ Та дехто з вас запишався, міркуючи, що я не прийду до вас. ¹⁹ Але невдовзі я буду з вами, якщо на те буде Божа воля. І тоді я побачу, чи спроможні ті красномовні хвальки на щось більше, ніж порожні балачки. ²⁰ Бо Царство Боже виявляється не в словах, а в силі. ²¹ Чого ж ви хочете: щоб я прийшов до вас із карою чи з любов’ю і духом ніжності?