Beginning
Слуга Божий
49 Послухайте мене, з усіх кінців землі народи,
послухайте, всі люди, хоч би де жили!
Ще до народження призвав Господь мене Йому служити,
Моє ім’я назвав, коли я в материнськім лоні був.
2 Мені Він мову вигострив, мов разючий меч,
та захищає в затінку руки Своєї.
Мов гостру стрілу, мене відшліфував Господь,
надійно в сагайдаці заховав.
3 Сказав Господь мені: «Слуга ти Мій,
Ізраїлю, прославлюсь Я тобою».
4 А я подумав: «Даремно я трудився тяжко,
віддав всі сили марно, надаремне.
Але не сумніваюсь,
що Господь мені віддасть належне,
Він вирішить, що дати мені як нагороду».
5 Господь створив мене в утробі,
щоб Його слугою був я.
Щоб Якова народ повернув до Нього,
щоб Ізраїль зібрався до Нього.
В очах Господніх шану мав,
Бог мій силою Своєю наділив мене.
6 Тепер Він каже: «Немає важливішого слуги для Мене,
тож Я повинен повернути Якова народ,
народ Ізраїлю вцілілий повернуть додому.
Зроблю тебе Я світлом для решти народів,
щоб порятунок Мій дійшов у всі кінці землі».
7 Ось що сказав Господь Святий,
Визволитель Ізраїлю тому,
кого народ зневажив, зненавидів,
тому, хто є рабом царів:
«Царі, побачивши тебе, на ноги підведуться,
правителі поклони будуть бити».
То через Господа, Який довів Свою вірність, через Святого Ізраїлю, Який обрав тебе.
День спасіння
8 Господь каже:
«Твої молитви відізвалися в Мені,
Я добротою відповів тобі,
Я допоміг тобі, як визволив тебе з біди, опікувавсь тобою
й доручив донести Заповіт до людства,
підняти землю із руїн, вернути спадок розграбований тому,
хто володів одвіку ним.
9 Ти сказати в’язням мусиш: „Вільні ви, ідіть!”
І в темноту послати гук: „Виходьте із пітьми”.
Вони знайдуть, чим годуватись по дорогах,
і голі пагорби їм пасовиськом стануть.
10 Вони не знатимуть ні голоду, ні спраги.
Їм не дошкулить сонце і пустельний вітер,
бо Той, Хто дає їм втіху, поведе їх далі
і виведе їх до джерельної води.
11 Всі гори Я перетворю на шлях широкий,
піднімуться Мої путі.
12 Погляньте, поспішають люди із далеких мандрів,
ідуть і з півночі, і з заходу додому,
а дехто—з Асуанської землі (Єгипту)».
13 Співайте, небеса, возрадуйся, щаслива земле,
наповніться веселими піснями, гори.
Тому що втішив Свій народ Господь,
Він співчуває бідакам Своїм.
Сіон, покинута жінка
14 Але Сіон сказав: «Мене Господь покинув,
Володар мій забув мене».
15 Господь сказав:
«Хіба забути жінка може дитинча своє,
чи може не жаліть дитя, що народила?
Якби вона й могла забути, то Я повіки не забуду.
16 Поглянь, твоє ім’я тавровано вже на Моїх руках,
я думаю про Тебе без зупинки[a].
17 До тебе діти твої рідні поспішають,
від тебе підуть всі, хто руйнував тебе і мучив.
18 Зведи угору зір, кинь погляд пильний.
Всі твої діти гуртуються і йдуть до тебе».
Господь сказав: «Так само правда, як і те, що Я живу,
ти їх носитимеш, як діадему,
ти їх вдягатимеш, мов наречена.
19 Я справді зруйнував тебе й понівечив,
тебе на землю Я пожбурив,
але тепер твоя земля наповниться людьми,
на її теренах вони тіснитись будуть.
Підуть у небуття усі, хто руйнував її.
20 Народжені на чужині, твої нащадки
до тебе якось завітають і промовлять:
„Нам тісно тут, замало місця,
дай ще землі нам, щоби селитись ми могли”.
21 Тоді себе на самоті спитаєш:
„Хто народив мені усіх дітей?
Я втратила своїх дітей, не можу мати інших,
була у вигнанні, поневірялась у краях чужих.
Хто ж виростив, підняв на ноги цих синів?
Самотньою лишилась я, то звідкіля ж вони прийшли?”»
22 Ось що сказав Господь, мій Володар:
«Я помахом руки народам знак подам,
Я стяг звитяжний піднесу, щоб кожен бачив.
До тебе принесуть синів в обіймах,
дочок твоїх тобі доставлять на плечах.
23 Царі навчатимуть твоїх дітей,
про них царівни піклуватись будуть.
Вони вклонятимуться тобі низько
і цілуватимуть підошви ніг твоїх.
Тоді ти зрозумієш: Я—Господь,
не розчарується ніхто, хто в Мене вірить».
24 Чи можна в переможця відібрати здобич,
або відбити полоненого, щоб той утік?
25 Ось що Господь говорить:
«Так, відберуть у переможців полонених,
повернуться трофеї тим, кому належали раніше.
Я власноруч піду на ворогів твоїх,
щоб врятувати твоїх дітей.
26 Я змушу ворогів твоїх давитися своєю плоттю,
від крові власної сп’яніти, наче від вина.
І зрозуміють всі, що Я—Господь, твій Рятівник,
твій Визволитель, Бог Якова могутній».
Кара ізраїльтянам—за їхні гріхи
50 Господь говорить: «О народе Ізраїлю!
Ти думаєш, що Я розлучився
й вигнав твою матір (Єрусалим)?
Де ж посвідка про те, що Я розлучився з нею?
Чи кредиторам Я віддав вас як заклад?
О ні, вас продано за ваші всі гріхи,
а матір вашу вислано ваші вчинки.
2 Чому нікого не зустрів, коли Я йшов до тебе?
Чому ніхто не відізвавсь, коли Я кликав?
Хіба Моя рука коротка, щоб дістати вас і врятувати?
Хіба не маю досить сил, щоб визволити вас?
Коли звелю Я, море висихає,
коли захочу, то ріки обезводню на пустелю,
вся риба зігниє без води, помре від спраги.
3 Я одягаю небеса у темінь,
волосяницю жалобну накидаю на небозвід.
Божі слуги справді залежать від Бога
4 Господь, мій Володар, навчив мене,
що слід казати цим понурим людям,
щоб знав я,
як підтримати і втішити слабкого.
Щоранку Він будить мене і повчає,
як учня, який мусить уважно слухати.
5 Господь, мій Володар, відкрив мені вуха,
і я не пішов проти Нього,
не повернувся до Нього спиною.
6 Я підставив спину тим, хто б’є мене,
а щоки тим, хто скуб мою бороду.
Я не сховав обличчя,
коли мене ображали й обпльовували.
7 Господь, мій Володар, допомагає мені,
тому й не зачепили мене людські кривди.
Я буду непохитний, бо переконаний,
що Він мене в тяжку годину не полишить.
8 Вже близько Той,
Хто проголосить мою безневинність.
Той, хто мене звинувачує, нехай прийде до мене,
підемо разом до суду тоді, щоб нас розсудили.
9 Погляньте, Господь, мій Володар, допомагає мені.
Хто скаже, що я винний?
Усі ці люди згинуть, як одяг, поточений міллю.
10 Хто з вас шанує Господа
і підкоряється його слузі?
Усі, хто блукає в пітьмі, без світла,
мусять довіритися Господу,
покластися на свого Бога.
11 Послухайте, всі, хто розпалює вогонь
і засвічує смолоскипи[b].
Ходіть у полум’ї вашого вогнища,
серед смолоскипів, які ви самі запалили[c].
Ось що з вами буде від руки Моєї:
ви сконаєте в муках[d]».
Ізраїль мусить бути подібним до Авраама
51 Ось слово Господа:
«Послухайте Мене, хто прагне жити як належить,
усі, хто звертається до Господа по допомогу.
Подумайте про Авраама, батька вашого,
„скелю”, від якої відкололись.
2 Подумайте про Сарру, яка вас народила.
Авраам був самотній, коли Я покликав його,
але Я благословив його і послав йому багато дітей.
3 Господь втішить зруйновану країну та Сіон.
Пустища Він зробить квітучими, немов сади Едема,
пустелі стануть схожими на Господні сади.
Люди заживуть у щасті й радощах.
Вдячні Господу, вони оспівуватимуть Його в піснях.
4 Народе Мій, Мене послухай,
прислухайся, що Я скажу!
Я вчення людям дам Своє,
Мої закони принесуть народам світло!
5 Моя звитяга близько вже,
Мій порятунок наближається невідворотно,
рукою власною почну судить людей.
На Мою силу покладаються далекі береги
і ждуть Моєї влади.
6 До неба очі підведіть
й на землю гляньте під ногами.
Розтануть, наче дим, небеса,
і зноситься земля, немов старе вбрання,
а ті, хто мешкає на ній, помруть.
Але немає меж спасінню справедливому Моєму.
7 Послухайте Мене усі, хто знає, що є правота,
в чийому серці Мій закон живе.
Не бійтеся того, що лиходії скажуть,
образи їхні не беріть до серця близько.
8 Бо міль поточить їх, як одяг, як вовну, черви їх зжеруть.
Але Мій справедливий порятунок переживе віки,
Моє спасіння в поколіннях відізветься». Так говорить Господь.
Рука Божа спасе людей
9 Прокинься й підведись!
Могутня стань, руко[e] Господня.
Повстань, як у старі часи, як у віки минулі.
Чи то не ти Рагава[f] порубала на шматки,
чудовисько морське проткнула наскрізь?
10 Чи то не ти, хто осушив морські глибини,
безодню водну по краплині позбирав?
А чи не ти шляхи проклала крізь товщі вод,
щоби люди, порятовані тобою, могли пройти?
11 Тому люди, Господом врятовані, повернуться додому,
і на горі Сіон почнуться щастя співи.
Їх щастя безкінечне увінчає, мов корона,
й настануть тоді щастя й радість,
і згинуть сум і страх.
12 Господь говорить: «Я єдиний Я вас втішити умію.
Чому боятися людини мусиш, яка помре,
котра так само смертна, як трава?
13 Хто ти, що Господа, творця свого забув,
забув Того, хто небеса розкинув і землю сотворив?
Хто ти, що цілий день тремтиш від страху,
лякаючись гніву гнобителів,
що намір мають знищити тебе?
Куди ж поділась лють усіх, хто тебе гнобив?
Де ті, хто намагався знищити тебе?
Погинули вони!
14 Звільнять знедолених, їх випустять на волю,
вони в темниці не загинуть.
Для них завжди знайдеться хліб.
15 Я—Господь, твій Бог,
Який на морі хвилі з ревом котить».
Господь Всемогутній—ось ймення Його.
16 Свої думки Я вклав в твої уста, мій служе,
сховав тебе у затінку руки Моєї.
Я скористаюся тобою, щоби створити нові небеса,
та землі підвалини закласти.
Ти навчиш Ізраїль бути вірним народом Моїм.
Бог покарав Ізраїль
17 Прокинься, збудись, піднімися, Єрусалиме,
якому випало з руки Господньої прийняти
і випити чашу гніву Божого до дна.
Її ти випив і ні краплі не лишив.
Достатньо там було, щоб захитався ти безсило.
18 Немає нікого, хто б повів Єрусалим,
жоден з народжених нею дітей не годен на це.
Жоден з вихованих нею синів не очолить її[g].
19 Два нещастя на тебе звалилося:
руйнування й спустошення, голод і вбивства.
Хто тужитиме за тобою? Хто втішить тебе?
20 Заслабли твої діти.
Вони лежать на розі кожної вулиці,
мов ті антилопи в сітях,
охоплені Господнім гнівом, Божим докором.
Та Бог карав їх до тих пір,
доки не в силах вже були виносити страждань.
21 Тому вислухайте Мене всі, хто постраждав,
хто сп’янів, але не від вина,
а від отрути смертельної.
22 Господь, ваш Володар, ваш Бог,
Який захищає Свій народ, ось що вам каже:
«Погляньте, Я взяв з ваших
рук чашу смертельної отрути,
що змушує людей заточитися.
Ви вже не питимете з цієї чаші,
чаші Мого гніву.
23 Я віддам її в руки тим, хто змусив вас страждати,
хто наказав вам: „Падайте додолу,
щоб ми потопталися по ваших тілах”.
Ви зрівняли свої спини з землею,
а вони топталися по них, як наче йшли по вулиці».
Ізраїль буде врятовано
52 Прокинься, збудися, Сіоне,
вдягнися у силу свою.
Вберися у шати прекрасні,
Єрусалиме, місто святе.
Нечисті чужинці[h] більше не ввійдуть у брами твої.
2 Зведись на ноги, пил останній обтруси,
Єрусалиме полонений.
Ослабне зашморг на шиї своїй,
полонена дочко Сіону.
3 Господь говорить: «Тебе віддали задарма,
і звільнять тебе без срібла».
4 Ось що Господь, мій Володар каже:
«Колись Мій народ пішов у Єгипет,
щоб жити там чужинцем.
Та потім Ассирія пограбувала Мій народ».
5 «А що Я бачу тепер?—Говорить Господь.—
Мій народ забрали задарма.
Ті, хто править ним, збиткуються з нього.
Цілий день богохулять,
зневажаючи Моє ім’я.
6 Тому Моє ймення знатиме Мій народ.
Через це у належний час вони знатимуть,
що це Я кажу: „Ось Я”[i]».
7 Яке то диво, чекати появи жаданого посланця на горі,
що несе їм добру новину,
що спасіння проголосить.
Він Сіону повідомить:
«Ваш Бог—то Цар!»
8 Послухайте! Сторожа[j] ваша галас підняла,
хай вибухає дружна пісня щастя.
Вони на власні очі бачать,
що на Сіон вертається Господь.
9 Руїни Єрусалима!
Веселу пісню нашу підхопіть!
Тому що дав Господь утіху Своїм людям,
Він визволив Єрусалим.
10 Перед очима всіх народів,
привселюдно Господь святу силу проявив.
Тепер в усіх кінцях землі
побачать всі спасіння, що наш Бог несе.
11 Ідіть, ідіть, залиште Вавилон,
нечистого нічого не чіпайте.
Виходьте звідти, очищайтесь усі,
хто посуд Господа несе.
12 Ви вийдете із міста неквапливо,
не будете поспішати, мов той втікач,
адже попереду Господь йтиме,
й позаду Бог Ізраїлю охороняти буде вас[k].
Стражденний слуга Божий
13 Мовить Господь: «Погляньте, Мій слуга матиме талан[l].
Його поважатимуть і високо шануватимуть.
14 Як багато людей були вражені,
побачивши спотворену зовнішність його і постать,
що й людиною її важко визнати.
15 Як багато народів будуть зачудовані,
а царі оніміють від подиву.
Бо вони побачать те, про що їм не сказали,
і осягнуть те, про що не чули».
53 Хто повірив у наше послання?
Кому відкрилася рука Господня?
Хто істинно сприйняв Господнє покарання?
2 Він виріс перед Всевишнім,
мов кволий паросток,
як корінь у сухій землі.
Не було в Ньому ні краси, ні величі,
які б звертали на себе увагу.
Не було в Ньому принади,
яка б привернула нас до Нього.
3 Люди зневажали й уникали Його,
як такого, хто постійно хворів.
Достоту Він знав, що таке страждання,
на Кого люди відмовляються дивитись[m],
Його зневажали.
4 Звичайно, Він узяв на Себе наші страждання
й терпів наші болі,
але ми гадали, що саме його покарав Бог,
побив і змусив страждати.
5 Але Його рани були за наші переступи,
Його було вражено за наші лихі вчинки.
Покарання, що зцілювало нас, упало на Нього,
і завдяки Його ранам ми зцілилися.
6 Усі ми розбрелися, як вівці, хто куди;
кожен пішов своїм шляхом.
Господь змусив Його страждати від покарання,
яке заслужили ми всі.
7 З ним жорстоко повелися, та Він був покірливий,
Він не розтулив уста,
мов ягня, якого повели на бійню,
мов овечка, яку стрижуть.
8 Його схопили, присудили до смерті беззаконно,
і ніхто не замислювався над Його долею[n].
Його розлучили з цим живим світом,
покарали[o] за провини Мого[p] народу.
9 Його поховали в могилі злочинців, у ямі з багатіями,[q]
хоч Він не зробив нічого поганого
і не сказав неправди.
10 Але Господь схвалив гноблення Свого стражденного[r].
Коли принесе Він Свою душу як втішну жертву,
то побачить Він нащадків, довго проживе,
через Нього здійсниться воля Господня.
11 Після нестерпних страждань Він побачить світло[s]
і матиме велику втіху з того, що пізнав.
Так говорить Господь: «Цей праведник, Мій слуга,
зробить багатьох людей праведними,
бо візьме на Себе покарання за їхні гріхи.
12 Тому зроблю Його рівним серед найбільших,
і Він матиме Свою частку в здобичі сильних.
Бо Він віддав Себе на смерть,
дав вважати Себе таким же,
як злочинці вистраждав кару за гріхи багатьох,
викупив їхні переступи».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International