Beginning

Притча про робітників

20 «Царство Боже подібне до господаря, який рано-вранці вийшов, щоб найняти робітників на свій виноградник. ² Домовившись про платню (по динару за день), він відіслав робітників до винограднику. ³ Годині о дев’ятій ранку господар вийшов з дому і, проходячи повз ринок, помітив кількох чоловіків, які стояли без діла. ⁴ Хазяїн сказав їм: „Ви також ідіть працювати до мого винограднику, і платня буде по справедливості”. ⁵ І ті пішли. Він ще й ще раз виходив з дому—десь опівдні, а потім о третій годині дня,—і робив так само.

⁶ О п’ятій пополудні господар знову вийшов і пішов туди. Побачивши кількох чоловіків, спитав їх: „Чому ви стоїте тут цілий день без діла?” ⁷ Вони йому відповіли: „Бо ніхто нас не найняв”. Він їм каже: „Ви також ідіть працювати до мого винограднику”. ⁸ Ввечері господар мовив до свого управителя: „Поклич робітників і заплати їм, спочатку останнім і так до перших”. ⁹ Отже, всі найняті о п’ятій прийшли і одержали по динару. ¹⁰ Коли ж перші підійшли, то думали, що одержать більше, але теж одержали по динару кожний. ^11-12 Одержавши платню, вони почали дорікати, кажучи: „Ці останні працювали лише годину, а ти зрівняв їх з нами. Ми ж працювали весь день і весь день зносили втому і спеку”.

¹³ І відповів одному з них власник виноградника: „Друже, я не ображаю тебе. Хіба ти не погодився працювати за один динар? ¹⁴ Візьми своє і йди додому. Я ж хочу дати цьому останньому стільки, скільки й тобі. ¹⁵ Чи я не можу робити так, як вважаю за потрібне, з тим, що належить мені? Може, ти заздриш, що я щедрий?” ¹⁶ Отак і в Царстві Небесному—останні будуть першими, а перші—останніми».

Ісус говорить про Свою смерть і воскресіння

(Мк. 10:32-34; Лк. 18:31-34)

¹⁷ Дорогою до Єрусалиму Ісус покликав Своїх учнів і наодинці мовив до них: ¹⁸ «Ми йдемо до Єрусалиму. Там Сина Людського буде віддано до рук головних священиків та книжників. Вони засудять Його на смерть ¹⁹ і віддадуть поганам. Ті збиткуватимуться з Нього, битимуть Його батогами, а потім розіпнуть на хресті, але на третій день Він воскресне з мертвих».

Прохання матері Якова та Іоана

(Мк. 10:35-45)

²⁰ Мати братів Зеведеєвих підійшла до Ісуса зі своїми синами. Вона вклонилась Йому і звернулася з проханням.

²¹ Та Христос спитав: «Чого ти бажаєш?» А та відповіла: «Обіцяй мені, що мої два сини сядуть поруч з Тобою у Царстві Твоєму: один по праву руку від Тебе, а другий—по ліву».

²² Тоді Ісус сказав: «Ви не розумієте, про що просите! Чи зможете ви випити чашу^[a] страждань, яку Я випити маю?» Вони відповіли: «Так, ми зможемо».

²³ Тоді Ісус сказав її синам: «Істинно кажу вам, ви вип’єте з чаші, яку Я питиму, але кому сидіти від Мене праворуч чи ліворуч—те не Мені вирішувати. Ці місця приготовані для тих, кого назве Отець Мій».

²⁴ Почувши це, інші десять учнів розгнівалися на двох братів. ²⁵ Тоді Ісус покликав їх до Себе і сказав: «Ви знаєте, що погани обирають правителів, які люблять показувати владу свою над людьми, а їхні намісники гноблять народ. ^26-27 Але ж не так має бути між вами: хто хоче бути великим хай стане слугою для вас; хто хоче стати першим серед вас, хай буде рабом для всіх. ²⁸ Так само і Син Людський прийшов не для того, щоб Йому служили, а щоб Самому служити іншим й віддати життя Своє як викуп за багатьох».

Зцілення сліпих

(Мк. 10:46-52; Лк. 18:35-43)

²⁹ Коли Ісус, в супроводі Своїх учнів, йшов з Єрихона, великий натовп слідував за ними. ³⁰ Край дороги сиділи два сліпці, і почувши, що Ісус проходить повз них, загукали: «Господи, Сину Давидів, змилуйся над нами!» ³¹ Люди почали докоряти їм, щоб ті замовкли, але вони гукали ще голосніше: «Господи, Сину Давидів, змилуйся над нами!»

³² Тоді Ісус зупинився й мовив до них: «Що ви хочете, щоб Я зробив для вас?» ³³ І ті відповіли: «Господи, ми хочемо знову бачити». ³⁴ Ісус змилувався і торкнувся їхніх очей. Тієї ж миті вони прозріли й пішли за Ним.

Ісус в’їжджає до Єрусалиму як Цар

(Мк. 11:1-11; Лк. 19:28-38; Ін. 12:12-19)

21 ^1-2 Коли Ісус і Його учні наблизилися до Єрусалиму, вони зупинилися у місті Ветфаґія, що біля Оливної гори. Тоді Він відіслав двох Своїх учнів з такими словами: «Ідіть у це місто, що перед вами. Тільки-но ви ввійдете туди, то одразу ж знайдете там припнуту ослицю з віслючком. Відв’яжіть їх і приведіть до Мене. ³ А якщо хтось запитає вас: „Для чого ви відв’язуєте його?”—то ви мусите відповісти: „Віслючок потрібен Господу, але Він незабаром пришле його сюди”». ⁴ Сталося так, щоб збулося сказане пророком:

⁶ Отож учні пішли й зробили, як Він велів. ⁷ Вони привели ослицю з віслючком, поклали на них свій одяг, а Ісус сів верхи. ⁸ Багато людей стелили на дорозі свій одяг, а інші—зелене віття, зрізане з дерев. ⁹ Люди в натовпі, які йшли попереду й позаду Нього, вигукували:

¹⁰ Коли Ісус увійшов до Єрусалиму, все місто заворушилося, всі розпитували: «Хто це такий?» ¹¹ А з натовпу відповідали: «Це Ісус, пророк із Назарета, що в Ґалилеї».

Ісус у храмі

(Мк. 11:15-19; Лк. 19:45-48; Ін. 2:13-22)

¹² Зайшовши у двір храму, Ісус почав виганяти звідти усіх, хто щось там продавав або купував. Він перевертав столи мінял та лави тих, хто продавав голубів. ¹³ Ісус говорив їм: «У Святому Писанні сказано: „Мій храм буде домом молитви^(C), а ви перетворили його на розбійницьке кубло!”»^(D)

¹⁴ І підійшли до Нього у дворі храму сліпі й криві, й Ісус зцілив їх. ¹⁵ Коли головні священики та книжники побачили дива, здійснені Ним, і дітей, які вигукували: «Хвала Тобі, Сину Давидів!»—то сильно розлютилися й сказали Йому: ¹⁶ «Ти чуєш, що ці діти гукають?» Ісус відповів їм: «Так, Я чую. Хіба не читали ви:

¹⁷ Тоді Він покинув їх і пішов з Єрусалиму до Віфанії і там заночував.

Ісус проклинає фіґове дерево

(Мк. 11:12-14, 20-24)

¹⁸ Рано-вранці, повертаючись до Єрусалиму, Ісус дуже зголоднів. ¹⁹ Побачивши фіґове дерево край дороги, Він підійшов до нього, але не знайшов на ньому нічого, крім самого листя. Тоді ж Ісус мовив до нього: «Нехай же повік більше не буде плодів на тобі!» І дерево враз всохло.

²⁰ Побачивши це, учні здивувалися й запитали: «Як могло дерево вмить всохнути?» ²¹ Ісус відповів: «Істинно кажу вам: коли матимете ви віру і не сумніватиметесь, що збудеться те, чого ви просите, то зможете не лише зробити те, що Я з цим деревом, але й якщо скажете цій горі: „Зруш з місця і впади в море”,—то й те неодмінно збудеться. ²² Якщо ви вірите, то отримаєте усе, що проситимете в молитві».

Звідки влада в Ісуса

(Мк. 11:27-33; Лк. 20:1-8)

²³ Коли Ісус прийшов до двору храму й почав навчати людей, головні священики й старійшини підійшли до Нього й запитали: «Скажи нам, чиєю владою Ти все це робиш? Хто дав Тобі владу таку?» ²⁴ У відповідь Ісус сказав: «Я також хочу поставити вам запитання, і якщо ви дасте Мені відповідь, тоді й Я скажу вам, чиєю владою Я все це роблю. ²⁵ Скажіть Мені: Іоанове хрещення прийшло від Господа чи від людей?»

Головні священики та юдейські лідери почали радитися поміж собою, що відповісти, міркуючи: «Якщо ми скажемо, що воно від Господа, то Він спитає: „Чому ж тоді ви не повірили Іоану?” ²⁶ А якщо скажемо, що воно від людей, то народ розгнівається на нас. (Вони боялися людей, адже народ вважав, що Іоан був справді пророком)». ²⁷ Тож вони відповіли Ісусові: «Ми не знаємо, звідки прийшло Іоанове хрещення». Тоді Ісус мовив до них: «Отож і Я вам не скажу, чиєю владою Я все це роблю».

Притча про двох синів

²⁸ «От як ви вважаєте: один чоловік мав двох синів. Підійшов він до старшого, та й каже: „Сину, йди сьогодні працювати у винограднику”. ²⁹ А той йому у відповідь: „Не хочу”. Але потім передумав і пішов. ³⁰ Тоді підійшов батько до іншого сина та й попросив те ж саме. Той каже: „Добре, я піду”,—але не пішов. ³¹ Котрий з них зробив те, що батько хотів?» Ісусові відповіли: «Старший син». Тоді Він мовив: «Істинно кажу вам: збирачі податків та повії потраплять до Царства Божого поперед вас. ³² Кажу так, бо Іоан Хреститель прийшов праведним шляхом, та ви йому тоді не повірили, а збирачі податків та повії повірили! Ви ж, навіть побачивши це, все одно не розкаялися й не повірили йому».

Бог посилає Свого Сина

(Мк. 12:1-12; Лк. 20:9-19)

³³ «Послухайте ще одну притчу. Був собі один чоловік, який посадив виноградник. Навколо нього поставив огорожу, викопав яму для давильні й звів башту. Потім здав виноградник в оренду та й поїхав собі мандрувати. ³⁴ Як настала пора, він послав слуг до виноградарів по свою частину врожаю. ³⁵ Але орендарі схопили їх: одного побили, другого вбили, а ще одного закидали камінням. ³⁶ Ще раз господар послав слуг своїх, та вже більше ніж уперше, але й з тими вчинили так само. ³⁷ Нарешті послав він до них свого сина, міркуючи: „Вони неодмінно поважатимуть сина мого!” ³⁸ Та побачивши господаревого сина, орендарі сказали одне одному: „Це—спадкоємець! Давайте вб’ємо його, то й спадщина буде наша!” ³⁹ Тож вони схопили сина господаря, викинули його з виноградника і вбили.

⁴⁰ Коли власник виноградника прийде туди, що йому зробити з тими орендарями?» ⁴¹ Тоді головні священики й старійшини відповіли Ісусові: «Він, неодмінно, вб’є тих злих людей, а виноградник здасть іншим орендарям, які сплатять його частку, коли настане час збирати врожай».

⁴² На те Ісус сказав: «Хіба не читали ви у Святому Писанні:

⁴³ Отже, кажу Я вам: Царство Боже буде відібране у вас, і здобудуть його люди, які живуть згідно з Царством Господнім. ⁴⁴ Той, хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого цей камінь впаде, той буде розчавлений»^[d].

^45-46 Почувши цю притчу, головні священики та фарисеї зрозуміли, що Ісус говорить саме про них, та почали вигадувати, як би схопити Його, але побоялися народу, бо всі люди вважали Ісуса пророком.