Beginning
Кінець потопу
8 Та Бог не забув про Ноя і про всіх диких звірів та домашню худобу, що були з ним у ковчезі. Бог послав вітер на землю, й вода почала спадати. 2 І замкнулися джерела великої безодні й загати небесні позачинялися, і вщух дощ із неба.
3-4 Тоді вода, що покривала землю, почала поступово спадати й через сто п’ятдесят днів, сімнадцятого дня сьомого місяця ковчег зупинився, торкнувшись вершин біля Араратських гір. 5 Вода ще спадала аж до десятого місяця. Першого дня десятого місяця стало видно вершини гір.
6-7 Сорок днів по тому Ной відчинив вікно, яке він зробив у ковчезі, й випустив крука. Той літав взад і вперед, аж доки не висохла земля.
Ной випускає голуба
8 Тоді Ной випустив голуба, щоб побачити, чи зійшла вода з поверхні землі. 9 Але голуб не знайшов місця для спочинку й повернувся назад до ковчега. Вода все ще вкривала землю. Ной тоді простягнув руку і, впіймавши голуба, забрав його назад до ковчега. 10 Він зачекав іще сім днів і знову випустив голуба.
11 Голуб повернувся до нього того ж вечора, тримаючи в дзьобі свіжий, щойно зірваний оливковий листок. Так Ной дізнався, що вода вже зійшла з землі. 12 І ще сім днів чекав Ной, і знову випустив голуба, і той уже більше не повернувся до нього.
Ной залишає ковчег
13 Шістсот першого року Ноєвого життя, першого дня першого місяця вода висохла з поверхні землі. Ной відчинив двері ковчега, подивися й побачив, що поверхня землі суха. 14 На двадцять сьомий день другого місяця земля зовсім висохла.
15 Бог тоді мовив до Ноя: 16 «Виходь із ковчега разом із дружиною своєю, і сини твої нехай виходять із жінками своїми. 17 І виведи з собою кожен вид диких звірів, домашньої худоби, птаства і всього, що плазує по землі, щоб плодилися вони, щоб множилися й заселяли землю».
18 І вийшов Ной з ковчега з синами, дружиною та невістками. 19 І всі тварини, всі плазуни і птахи, все, що рухається на землі, повиходило з ковчега з родом своїм. 20 І спорудив тоді Ной вівтар Господу. І, взявши кілька з усіх чистих тварин[a] і птахів, приніс їх у жертву, спаливши на вівтарі.
21 І почув Господь приємні пахощі жертви і мовив до Себе в серці Своєму: «Не проклинатиму Я більше землю через людей, бо лихі наміри були у них навіть від часів юності їхньої. Тож не губитиму більше кожну живу істоту, яку Я створив.
22 І поки земля існуватиме,
на ній завжди буде час сівби і жнив,
завжди існуватиме холод і спека,
літо і зима, день і ніч».
Новий початок
9 І благословив Бог Ноя та його синів, мовивши: «Нехай у вас буде багато дітей. Заселіть землю. 2 І кожна тварина на землі, усе птаство в небі, все, що плазує по землі, усяка риба в морі боятимуться вас. І матимете владу над ними всіма. 3 Все, що рухається і живе на землі, буде вам на поживу. Як дав Я вам раніше зелені рослини на поживу, так тепер віддаю і все інше.
4 Але не їжте живого м’яса, що кров у собі має. 5 Я стягну і вашу кров за ваші життя. Від кожної тварини, від кожної людини, від усіх, хто пролив кров іншої людини, я вимагатиму його життя.
6 Хто проллє кров іншого,
то і його кров інший проллє,
оскільки Бог створив людей за образом Своїм.
7 Тож майте багато дітей, тож множтеся на цій землі й розселяйтеся».
Угода Бога з Ноєм
8 Тоді Бог сказав Ноєві та його синам: 9 «Я укладаю Угоду з вами й нащадками вашими, з усіма живими створіннями, що навколо вас. 10 Я укладаю Угоду з усім птаством, домашньою худобою, дикими звірами, що навколо вас, усім що вийшло разом з вами з ковчегу. 11 Це угода про те, що ніколи вже потоп не нищитиме всього живого на землі і не спустошуватиме землю».
12 І мовив далі Бог: «Ось доказ Угоди, що я укладаю з вами і всім живим навколо вас. Ця угода—на всі часи. 13 Я залишу райдугу[b] в хмарах, що буде доказом Угоди між Мною і землею. 14-15 А коли Я заберу хмари з-над землі й з’явиться райдуга, тоді Я згадаю про Угоду між Мною і кожним живим створінням. І ніколи вже потоп не знищить життя на землі. 16 Тож побачивши райдугу в небі, Я згадаю про довічну Угоду між Богом і всіма живими створіннями на землі».
17 І ще Бог сказав Ноєві: «Це і є доказом Угоди, що Я уклав з усім живим на землі».
Ноєві сини. Хамів гріх
18 Ноєві сини Сим, Хам та Яфет вийшли разом з ним із ковчегу. (Хам був батьком Ханаана). 19 Ці троє були синами Ноя і від них походять усі люди на землі.
20 Ной став землеробом і посадив виноградник. 21 Одного разу Ной випив вина і, сп’янівши, ліг роздягнений спочивати у наметі своєї дружини[c]. 22 Хам, батько Ханаана, побачивши голого батька свого, вийшов і розповів про це своїм братам. 23 Тоді Сим та Яфет узяли одяг, накинули собі на плечі, задкуючи увійшли до намету і вкрили свого роздягненого батька. Отже, вони не бачили його голизну.
24 Коли Ной прокинувся від сп’яніння, то дізнався, що вчинив його молодший син. 25 І сказав Ной:
«Нехай проклятий буде Ханаан!
Бути йому найостаннішим рабом братів своїх»[d].
26 І Ной додав:
«Благословенний Господи, Боже Симів![e]
Нехай Ханаан буде рабом Симовим.
27 Нехай Бог збагатить Яфета,
нехай Він живе в наметах Симових.
Нехай Ханаан буде рабом і Яфетові».
28 Ной жив після потопу триста п’ятдесят років. 29 Загалом він прожив дев’ятсот п’ятдесят років і потім помер.
Ноєві нащадки
10 Ось нащадки синів Ноєвих Сима, Хама та Яфета, що народилися після потопу.
Нащадки Яфетові
2 Синами Яфетовими були Ґомер, Маґоґ, Мадай, Яван, Тувал, Мешех і Тирас.
3 Синами Ґомеровими були Ашкеназ, Ріфат і Тоґарма.
4 Синами Явановими були Елішах, Таршиш, Киттим і Доданим[f]. 5 Від цих Яфетових синів походять люди, що заселили узбережжя Середземномор’я.
Вони мали свою землю, у кожного була своя сім’я. Ці сім’ї розрослися, утворивши народи зі своїми мовами.
Нащадки Хамові
6 Синами Хамовими були Куш[g], Мицраїм[h], Пут і Ханаан.
7 Синами Кушевими були Сева, Хавіла, Савта, Раама і Савтека. Синами Рааминими були Шеба і Дедан.
8 Куш був батьком Німрода, а Німрод став першим могутнім воїном на землі. 9 Він був великим мисливцем перед Господом. Тож люди й казали: «Як Німрод, великий мисливець перед Господом».
10 В царство Німрода спочатку входили Вавилон, Ерех, Аккад і Халне, що в землях Шинарських. 11 Звідти Німрод пішов до Ассирії, де збудував міста Ниневію, Роховот-Ір, Калах і 12 Ресен, що між Ниневією та Калахом. Та Калах був великим містом.
13-14 Мицраїм був батьком лудіїв, анаміїв, легавіїв, нафтугіїв, патрузіїв, каслугіїв (від яких пішли филистимляни) та кафторіїв.
15-18 Ханаан був батьком Сидона, свого первістка, а також хиттитів, євуситів, аморійців, ґірґашитів, хивійців, аркітів, синітів, арвадіїв, земаріїв та гаматіїв.
Згодом роди ханаанців розселилися по всьому світу. 19 Землі Ханаанові простяглися від Сидона до Ґерара й аж до Ґази, від Сидона до Содома, Ґоморри, Адми й Цевоїма, аж до Лаші. 20 Все це були нащадки Хама. Кожен їхній рід мав свою мову, землю, народ.
Нащадки Симові
21 Сим також мав дітей. Він був пращуром Еверових дітей і старшим братом Яфета.
22 Синами Симовими були Елам, Ашур, Арпахшад, Луд і Арам.
23 Синами Арамовими були Уз, Ґул, Ґетер і Маш.
24 Арпахшад був батьком Шелаха, а Шелах був батьком Евера. 25 В Евера народилося два сини. Одного звали Пелеґ, через те, що за його життя землю було поділено[i], а його брата звали Йоктан.
26-29 Йоктан був батьком Алмодада, Шелефа, Хазармавета, Єри, Гадорама, Узала, Дікли, Овала, Авімаїла, Шеби, Офіра, Хавіли та Йовава. Всі вони були синами Йоктана. 30 Вони жили в східних горах від Меші до Сефару.
31 Це Симові нащадки. Кожна їхня сім’я мала свою мову, землю, народ.
32 Оце родовід Ноєвих нащадків за їхніми родинами. Від них беруть початок усі народи, що заселили землю після потопу.
Вавилонська башта
11 На всій землі існувала одна мова й ті самі слова. 2 Переселяючись зі сходу[j], люди знайшли рівнину в Шинарських землях[k] і оселилися там. 3 І сказали вони одне одному: «Зробімо цеглу й гарненько її обпалимо, щоб стала вона міцною». Вони використовували цеглу замість каміння і дьоготь замість вапна. 4 Тоді вони сказали: «Збудуймо місто для себе, а в місті—башту аж до небес. Таким чином здобудемо собі славу, бо інакше розкидає нас по всій землі».
5 Господь спустився з небес подивитися на місто й башту, що її сини людські будували. 6 Він мовив: «Бачу, ці люди об’єдналися. У них єдина мова. І це лише початок того, що вони можуть зробити. Згодом вони зможуть виконати все, що задумають. 7 Тож зійдемо додолу й змішаймо їхні мови, щоб вони не розуміли одне одного».
8 І Господь розсіяв людей по всій землі. Отже, вони припинили будівництво міста. 9 Тож місто й назвали Вавилоном[l], оскільки Господь змішав мови всього світу, а людей розвіяв по землі.
Родовід Симового роду
10 Ось нащадки Сима. Коли Симові сповнилося сто років, він став батьком, і назвали його сина Арпахшадом. Сталося це через два роки після потопу. 11 Після народження Арпахшада Сим прожив іще п’ятсот років, і за цей час у нього були й інші сини й дочки.
12 Коли Арпахшадові сповнилося тридцять п’ять років, він став батьком, і назвали його сина Шелахом. 13 Після народження Шелаха Арпахшад прожив іще чотириста три роки, і за цей час у нього були й інші сини й дочки.
14 Коли Шелахові сповнилося тридцять років, він став батьком Евера. 15 Після народження Евера Шелах прожив іще чотириста три роки і мав іще інших синів та дочок.
16 Коли Еверу виповнилося тридцять чотири роки, він став батьком Пелеґа. 17 Після народження Пелеґа Евер прожив іще чотириста тридцять років і мав іще інших синів та дочок.
18 Коли Пелеґу сповнилося тридцять років, він став батьком Реу. 19 Після народження Реу Пелеґ прожив іще двісті дев’ять років і мав іще інших синів та дочок.
20 Коли Реу сповнилося тридцять два роки, він став батьком Серуґа. 21 Після народження Серуґа Реу прожив іще двісті сім років і мав іще інших синів та дочок.
22 Коли Серуґові сповнилося тридцять років, він став батьком Нагора. 23 Після народження Нагора Серуґ прожив іще двісті років і мав іще інших синів та дочок.
24 Коли Нагору сповнилося двадцять дев’ять років, він став батьком Тери. 25 Після народження Тери Нагор прожив іще сто дев’ятнадцять років і мав іще інших синів та дочок.
26 Коли Тері сповнилося сімдесят років, він став батьком трьох синів: Аврама, Нагора та Гарана.
Родовід Тери
27 Ось родовід Тери. Він був батьком трьох синів: Аврама, Нагора й Арона. Гаран став батьком Лота. 28 Гаран помер іще за життя свого батька Тери в своєму місті Урі халдейськім[m].
29 Аврам і Нагор взяли собі жінок. Аврам одружився з Сарою, а Нагор узяв собі Милку. Милка була Гарановою дочкою, Гаран же був батьком Милки та Іски. 30 Сара була неплідна і не мала дітей.
31 Забравши свою родину: сина Аврама, онука Лота, сина Арона, невістку Сару, Аврамову дружину—Тера залишив Ур халдейський і подався до землі Ханаанської. Дійшовши до Гарана, вони оселилися там. 32 Тера прожив усього двісті п’ять років. Він помер у Гарані.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International